АКЦІЯ ЗУСТРІЧ ПТАХІВ

Акція « Зустріч птахів»

Мета. Формування екологічної культури школярів та гуманного ставлення до живої природи. Ознайомлення дітей з різноманітнічтю видового складу птахів, активізація практичної діяльності учнів по охороні природи, ознайомлення з народними традиціями рідного краю.

Обладнання. Дитячі малюнки птахів, репродукції картин, де зображено птахів, виготовлені шпаківні.

Ведучий.  Весна-красна, пробуджена жайворонком і першими  сонячними променями та потічками, прийшла на землю. Наші предки  вважали весну початком нового року. Із сивої давнини прийшов  до нас обряд закликання весни, який супроводжувався піснями-веснянками, випіканням обрядового печива та зустріччю птахів.

Ведуча.  Здавна відомо, що птахи приносять велику користь людині. Вони зберігають ліси, поля, гаї від шкідливих комах. Тобто підтримують баланс у природі, винищуючи шкідників. Інакше шкідливих комах розвелося б стільки, що вони знищили б усі зелені насадження на Землі. Люди називають птахів своїми пернатими друзями. Багато птахів будують свої  житла біля людських осель, щоб легше було вижити. Люди вивчають їхні звички, спосіб життя. Про птахів існує багато легенд, переказів. Митці присвячують їм вірші, пісні.

Ведучий.   Усі знають, що багато птахів відлітають у теплі краї з настанням зими. Але навесні вони обов*язково   повертаються в рідні краї, щоб збудувати гніздечко  і вивести потомство.

Ведуча.  Під час перельоту птахи орієнтуються за Сонцем, зорями, земним магнетизмом і напрямком вітру...

Ведучий.  Дрібні види птахів летять зі швидкістю 50км за годину...Найчастіше вони летять на висоті одного кілометра над землею, буває, піднімаються й на 4км у височінь...

Ведучий.  Першими з вирію прилітають шпаки. Птах цей приносить багато користі людині: навесні разом з граками ходить полями, збирає комах та їх личинок, що зимували в землі, влітку без утоми розшукує та поїдає різних жуків-листоїдів, осельню.Але шпаків люблять не тільки за це, а ще за веселу вдачу. Ці птахи не мають своїх пісень, але це не так важливо, зате вони прекрасні пересмішники. Часто співають пісні зябликів, дроздів, малинівок. Інколи приносять на батьківщину «африканські мелодії»--пісні, що їх перейняли у вирії. А іноді шпаки можуть заквакати, як жабки, чи  загавкати, як собака.

Ведуча.  Шпак—птах лісовий. І зараз шпаки живуть у світлих рідких лісах чи на узліссях. Гніздяться вони в дуплах дерев. Але дупел та інших придатних для гніздування місць не так уже й багато. І тому люди  приходять на допомогу цим птахам. Вони будують шпаківні і розвішують їх на деревах. Вдячні птахи охоче селяться в цих будиночках і звеселяють людей своїм жартівливим співом та винищують шкідливих комах навкруги. Але шпаківні треба міцно прикріплювати, щоб не зірвав вітер і не наробив шкоди.

Ведучий.  Наші школярі також приготували для шпаків  нові будиночки-шпаківні. Зараз вони разом з батьками розвісять їх на деревах у шкільному   саду та  селищному парку.

(Розвішують шапківні)

Учень. Плаче шпак уранці після зливи, де шумлять на греблі явори,

            Що шпаківню вітер чорногривий перекинув денцем догори.

            Борсаються бідні шпаченята, як його зарадити біді?

            Кліпають із пітьми оченятами: «Випадемо, татку, що тоді?»

            Ще якби їм день чи півторадні, ще якби їм днів хоча б із п*ять!

            Бо вони ще зовсім безпорадні—падаючи, ще не полетять.

            Як же, хлопці, хатку ви прибили, що її порушили вітри?!

            Плаче шпак уранці після зливи, де шумлять на греблі явори.

Ведуча.Провісниками весни вважали птахів.  У деяких районах України   весну зустрічали, коли прилітали  журавлі.Журавлі сірі прилітають до нас рано. Ще сніг  не зійшов, а вони , впізнавши рідні місця, збираються невеликими групами й розпочинають танці... Існує незвичайне видовище—журавлині танці. Танцюють журавлі, як правило, парами, але можуть бути танці й  «колективні».

         ( Інсценізація  пісні «Журавель» )

 Ведучий.  Звичайно, люди радіють, коли з вирію повертаються журавлі. Летять вони клином і весело курличуть. Прилітають ці птахи в кінці квітня, і степи та болота зразу ж стають веселішими,  мабуть, тому їх ще іноді називають веселиками.

Учениця.        Тому веселиками звуться журавлі,

                        Що повертаються до рідної землі,

                        Що теплий день приносять на крилі

                        І залишаються у нашому селі.

Ведуча. Журавлів є кілька видів.Сірий журавель—птах солідний, нешвидкий. Розмах крил—більше двох метрів, маса—кілограмів 5-7. Сірий журавель живе на болотах. У степах живуть стрункі тендітні красавки. Там же, іноді навіть на зораному полі, красавки будують свої гнізда. Чорний журавель, він же журавель-монах, живе в лісах.Цей птах дуже обережний, знайти його гніздо важко. Чорних журавлів  залишилося дуже мало на  Землі—всього декілька тисяч.Ще менше залишилося японських журавлів(він же  усурійський чи манчжурський).До цього часу японський журавель вважається одним із найповаждніших птахів на Сході.

Ведучий.  Відомо, що журавлі дуже гарні батьки, висиджують пташенят по черзі. Появу потомства зустрічають голосними, радісними криками. По черзі зігрівають пташенят своїм тілом і невтомно носять їм їжу. В разі необхідності, журавлі сміливо захищають своє потомство. Всі види журавлів знаходяться на грані зникнення і потребують людської допомоги.

Учень.                     На болоті біля річки, там, де вогко тхне теплом,

Ми знайшли кумедну пташку із пораненим крилом.

                                 Довгі ноги, сірі крила, на голівці чорний чуб.

                                 Погляда на нас несміло:»Ой болить, не полечу!»

        Що ж тут бідній пташці мучитись?Краще хай у нас живе!

                                 І зостався в нас приручений, і одужав журавель.

Ведуча. Вважалося, що саме 22 березня починається справжня весна. Адже, за народними повір*ями, саме цього дня з чужини поверталися птахи. В цей день випікали обрядове печиво       у вигляді жайворонків чи голубів, а діти, взявши це печиво, вибігали за околицю і закликали птахів.

( Бабусі і мами запрошують бажаючих виліпити пташечки із солоного тіста. Бабуся показує.Учні ліплять пташок під музичний супровід.ПО закінченні роботи, тримаючи пташечок у руках, діти виконують веснянку «Щебетала пташечка».Бабусі відносять пташечок-печиво пекти).

Ведучий. Близькими родичами журавлів є лелеки. Їх люблять усі.В народі здавна вважалося, що лелеки приносять щастя, і діточок вони приносять у дзьобі. З лелеками пов*язані й інші легенди..

       Люди майже ніколи не називають птахів людськими іменами. Але іноді можна почути, як лелеку називають Іваном. Давня  легенда розповідає, шо колись лелека був чоловіком.Йому доручив Господь нести мішок, в якому зібрав усіх ящірок, жаб, гризунів.Не можна було того мішка розв*язувати.Але Іван не витримав і заглянув у мішок, а земноводні та гризуни повискакували й порозбігалися. От і перетворився той чоловік у птаха та й намагається визбирати всю оту дрібноту, що порозбігалася. А поселяється лелека біля людського житла, бо не забув ще, як сам був чоловіком.

Ведуча. Закликаємо школярів, батьків та всіх  жителів селиша  не руйнуватим лелечих гнізд, не скидати їх з дахів будинків та  хлівів. А при змозі допомогти їм  , щоб вони поселялися у своїх гніздах, а не залишали їх.

Ведучий.Лелеки, на відміну від журавлів, не вміють створювати звуків.Але ж треба якось спілкуватися. Коли вони постукують однією половинкою дзьоба об іншу, утворюється своєрідний клекіт. Лелек ще іноді називають буслами, бусликами, чорногузами.

Учениця.                  Над старими яворами білих буслів білі діти

                                   Зранку-раночку дзьобами вчаться рідно клекотіти.

                                   І рідненько тьохка в лузі соловей до солов*яти...

                                  А мене навча матуся рідним словом розмовляти.

Ведуча.  Навесні з вирію повертаються в рідні краї гуси—сірі, червонодзьобі, білолобі та інші. Вони живуть парами і  «шлюбний союз» зберігається дуже довго, якщо не все життя.Якщо з пари гусей, що пролітали, вбито гуску(вона, як правило, летить першою і, звичайно, першою потрапляє під постріл мисливця), то гусак, незважаючи на небезпеку, довго не покидає вбиту подругу, кружляє над нею, кличе її зазивними звуками, а іноді опускається на землю, навіть коли близько є люди. Він може провести біля вбитої подруги кілька діб підряд. Не випадково гуси в багатьох країнах світу стали символом подружньої вірності. Гуси – рослиноїдні птахи, водоплавні, але гнізда роблять на суші. Висиджує малят самичка, але самець не відходить від неї, годує її, захищає від небезпеки.

Учень.                    Прилетіли гуси рано, а земля – ще в біле вбрана.

                                Прилетіли гуси додому, принесли з моря краплю солону.

                                Посідали і тужно голосять – позамерзали ніженьки босі.

                - Ой ви, гуси, гусяточка сірі, чом так рано сюди прилетіли?

               Гуси мовчки голівоньку хилять. Гуси тихо у відповідь квиляь:

-                  - Як журитися в краї чужому,краще мерзнути у рідному домі.

Ведучий. Близькими родичами гусей є лебеді—символ краси і грації. Це птах-красень:горда постава, сніжно-білий колір пір*я. Лебедя давно і справедливо названо царем усіх водоплавних птахів.

      Прилітають лебеді з вирію рано. Гніздяться парами. Паруються вони надовго. Існує навіть легенда  про лебедину вірність:якщо випадково гине один із лебединої пари, інший, високо піднявшись у небо, згортає крила, стрімко падає вниз і розбивається об землю.

Ведуча.  Є кілька видів лебедів:шипун, кликун, малий, тундровий. Всі вони ведуть приблизно однаковий спосіб життя. Харчуютьсялебеді дрібними водяними безхребетними та рослинною їжею.

Учениця.            Озеро в лісі—ліс, я тиху баладу звідти приніс.

                              Баладу про лебедя та лебідку, їх розлучили мисливці влітку.

                             Скільки   було в тому злочині злого?! Вчахла вода і кривавилась довго.

                             А нині вже осінь ходить лісами, птаство сумує всіма голосами.

                             Куди ж тобі, лебедю, нині летіти? Куди ж тобі тугу нині подіти?

                             Нема берегів їй, немає дна. Від того болю балада сумна.

                             Озеро в лісі, в озері—ліс, мов лапки лебідки, плаває лист.

Ведучий. Жайворонкова пісня. Без неї не можна уявити наші степи. Восени жайворонки зі своїми чудотворними піснями відлітають до вирію.Сиротіють без них степи й небеса, сиротіють людські душі. Та як тільки повертається з вирію весна, з нею одразу ж повертаються і жайворонки. Прилітають не самі, а разом зі своїми піснями.

Ведуча. Є така легенда.На п*ятий день, як Господь пташок і риб, увечері зібралися вони довкола нього. І сказав Господь:»Пташки мої!Зібрав Я вас і хочу кожній дати подарунок.Вибирайте хто силу, хто гпрне пір*я, а хто співучий голос».Соколи, яструби, круки попросили:»Сили, Господи...» І Господь дав їм силу. Підходили дрозди,солов*ї, чижі, голуби, горлиці і просили :»Голосу, Господи».І дав їм Господь кожному гарний голос. А далі прийшли щиглі, качки, пави, індики, півники і просили:»Дай нам, Господи, гарне пір*я». І дав їм Господь гарне пір*я.Але тут зчинилася бійка між совою і зозулею. Одна хотіла бути кращою від другої. І покарав їх Бог:»Ти , зозуле, не  будеш мати нічого свого, а ти, сово, будеш ховатися, щоб ніхто тебе не бачив...» Після того, як усі розлетілися, прийшли до Господа ще  одна маленька пташина: «І мені дай голосу,Господи».

-          А ти чому раніше не прийшла? – запитав Господь.

-          Тут така суперечка зчинилася, що я вирішила зачекати.

  Господь поглянув на неї, посміхнувся: « За те, що ти така скромна, матимеш не тільки голос, зроблю тебе наймилішою пташкою для людей. Будеш кликати весну, кожний тебе благословлятиме.

  І став жайворонок наймилішою пташиною. Як тільки над ріллею заспіває, то селянин всміхнеться та й гляне вгору: « Співай, співай, пташко Божа».І жайворонок співає, звеселяє людей. Але співати він може тільки на волі. Не любить неволі цей птах. Високо в піднебесся підіймається і звідти посилає нам свої пісні.

Учениця.  Тріпоче серце пійманої птиці, в руках моїх не чує доброти.

-          Я дам тобі водиці і пшениці, моя пташино, тільки не тремти!

-          Хіба потоки загубили воду, хіба в полях уже зерна нема?

Пусти мене, мій хлопче, на свободу, і все, що треба, я знайду сама.

Пусти мене! Пусти мене! Мені, дитино мила, дорожча воля, ніж зерно твоє!

Страшна, хоч навіть лагідна, та сила, яка розкрити крилець не дає!

-          Лети! Співай у небі гомінкому. Хоч і маленький, зрозумів я все.

               Моя рука ніколи і нікому ні кривди, ні біди не принесе!

Ведучий. « Великий маесто.» Так називають люди солов*я. Дійсно, пісню його не можна сплутати ні з якою іншою. Хто хоч один раз почує солов*їну пісню, не забуде її вже ніколи. Іноді люди уявляють солов*я якоюсь дуже гарною жар-птицею і дуже дивуються, коли побачать перед собою невеликого сіренького птаха. Солов*ї – птахи корисні. Вони поїдають багато шкідливих комах та їніх личинок, але люблять їх не тільки за це. Любителів солов*їного співу завжди було багато. З нетерпінням соловейки чекають, коли у берези « розгорниться лист». Уже давно співають жайворонки над полями, вже дзвенить ліс від пісень зябликів, а соловей ще мовчить. Але ось настає час, коли соловей « зможе напитися води з березового листка», як говорили в народі. Це, як правило, у травні. Прикмета правдива: з*явились листочки – і зазвучала солов*їна піня.

    Співають гарно всі солов*ї, але іноді трапляється справжній « великий маестро»; у нього в пісні до сорока колінець ( звичайно ж, десять- п*ятнадцять). Якщо в лісі з*являється такий майстер, інші швидко переймають його спів і стають також майстрами.

Ведуча. Замовкають солов*ї в середині червня. В цей час у їхньому прстому гніздечку з*являються п*ять – шість яєчок, і самочка їх висиджує. А коли з*являються пташенята, обидві пташки ( батько й мати) старанно їх годують. Ще раз солов*їв можна почути восени, вони перемовляються коли збираються у зграйки, щоб відлітати до вирію.

                                    

( Звучить пісня « Я і соловейко», сл. С.Жупанина, муз. М.Гасинець)

Ведучий. Відносно пізно з теплих країв прилітають ластівочки. Це пов*язано з появою комах. Цих пташок називають дітьми повітря. Вітер і теплі потоки повітря відносять  угору дуже багато комах, там на них і полюють ластівки. Літають вони дуже вправно. Пролітаючи над водою, можуть напитися води і навіть скупатися в польоті. Ластівок багато різних. Найбільш відомі – це сільські, їх ще називають косатками, за довгий роздвоєний , схожий на дві коси хвіст; міські, яких ще називають воронками, очевидно, за особливих, вороний колір пір*я, і берегові, що селяться на берегах рік.

 Ведуча. Побутує така легенда. Господарі будуть щасливими, якщо ластівка зліпить гніздечко під дахом їхньої хати. А якщо гніздо пошкодити , накличеш біду на господу. А ще є прикмета: ластівки літають низько – на дощ, а якщо літають високо – гарна погода. Прикмета правильна, хоч справа тут не в ластівках. У гарну погоду повітря сухе, його потоки піднімають комах високо, і ластівки літають( полюють) високо. Перед дощем повітря стає вологим. Людина не може того відчути, а тонкі крила комах від цієї навіть не- значної вологості намокають, і комахи опукаються. За ними опускаються й ластівки.

Учениця.                                Щебетала ластівочка, щебетала.

Повідала любим дітям, де бувала...

                                - Ой, бувала я далеко, на чужині.

                                Там так сумно, як без неньки сиротині.

                                Хоч і гарно, хоч тепленько за морями –

                                Та найкраще в ріднім краю між братами.

Ведучий. Ми ознайомилися з цікавими розповідями, віршами та піснями про птахів. Про всіх птахів ми не змогли розповісти. Ви про них прчитаєте в книжках, поспостерігаєте за ними у природі. Але ми хочемо, щоб ви зрозуміли, що всі птахи приносять користь. Тому люди вважають їх своїми друзями. І ми повинні допомагати птахам вижити взимку, розвішуючи годівнички та підгодовуючи пернатих. А навесні треба розвішати шпаківні та дуплянки, щоб птахам було де влаштувати гніздечка. Аголовне, звичайно, не ловити пташок ( вони люблять волю) та не розорювати їхніх гніздечок.

 Учень.   Івасик пташечку зловив, щасливий вбіг у хату:

-          Який же гарний, ах, який, дивись, дивися, тату!

А батько глянув на кулак, покивав головою:

- А що було б, якби отак зробив хто із тобою?

Життя на волі для усіх над все дорожче, сину!

Івасик вибіг на поріг і випустив пташину.

Учениця. Ніколи не зробимо шкоди

                  Ми пташці у нашім краю.

                  Хай лише в гаї і в лісі

                  Співає для нас в маю.

Учень.     Ми друзі і вірні, і чуйні,

                 Бо ми бережем повсякчас

                 Пташок, що літають у вирій

                 І тих, що зимуть у нас.

Учениця. Зустрінуться в рідному краї

                  З ключем журавлиним вгорі

                  Синичок і щигликів зграї,

                  Вітаючи спалах зорі.

Ведуча. Ми сподіваємось,що ви зрозуміли: птахи -  наші друзі. А з друзями треба бути чемними і добрими. А зараз ми пропонуємо конкурс на відгадування загадок.

ЗАГАДКИ

1. Швидко скрізь цей птах літає, безліч мушок поїдаєх, за вікном гніздо будує, тільки в нас він не зимує. ( Ластівка).
2. В мене є великий хист: я співаю, як артист. Спів мій радісний усюди дуже люблять слухать люди. (Соловей).
3. Довгі ноги, довгий ніс. Прилетів – обід приніс: смачних жабеняток для своїх маляток. ( Лелека ).
4. Біла ,як сніг, гарна, як квітка, наша ... ( Лебідка ).
5. Плавала ,купалася – сухенька зосталася. ( Гуска).

Пропонуємо учасникам акції переглянути виставу « Зустріч птахів ».