УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

Методичний порадник

 

Урок

позакласного читання

Навчальні завдання уроків позакласного читання:

— розширювати коло читання і світогляд дітей;

— вчити правильно оцінювати твори та їхніх героїв;

— формувати вміння повноцінно сприймати художні й науково-пізнавальні тексти;

— формувати мовленнєві вміння (читати і розповідати про прочитане, почуте, побачене, обґрунтовувати певні положення згідно з нормами літературної вимови), вчити самостійно будувати діалог і монолог, розвивати прагнення до знань і вмінь.

    Щоб досягти позитивного ставлення  школярів до читання за власною ініціативою, слід в умовах класно-урочних занять регулярно проводити навчальну роботу, яка передбачає втілення ще й таких завдань:

—  систематично ознайомлювати учнів з різноманіт­ною дитячою літературою, її видами і жанрами, авторами. Це розкриє перед дитиною світ книги, допоможе визна­чити коло читання на даний період;

— ознайомити дітей з існуючими, доступними їхньому віку видами бібліотечно-бібліографічної допомоги, а це дасть можливість самостійно, відповідно до власних упо­добань, знайти потрібну книжку;

—  навчати їх вибирати дитячу книжку, тобто ще до читання книжки складати уявлення про тематику, зміст, призначення дитячого видання;

—  виробляти вміння читати книгу, дотримуючись дидактичних і санітарно-гігієнічних вимог;

—  розвивати у дітей уміння самостійно і змістовно проводити дозвілля за допомогою книжки;

— вчити молодших школярів застосовувати самостійно набуті знання на різних уроках і в різних життєвих ситуаціях.

 Позакласне читання має різні періоди відповідно до класу: підготовчий — 1 клас, початковий період — 2 клас, основний період       - 3—4 класи.

Програмою для першого класу (підготовчий період) передбачається відводити на роботу з дитя­чою книжкою до 20-ти хвилин щотижня, це урок-фрагмент, який збігається з періодом навчання грамоти. У цей час школярів лише ознайомлюють з художньою літературою (зокрема з казками, опо­віданнями, віршами, загадками, примовками, прислів'ями і т. ін.). Для продуктивного прове­дення такого уроку варто брати один твір: чи то оповідання, чи казку, чи ліричні твори, додаючи до них малі художні жанри - прислів'я, приказки, загадки тощо.

Структуру заняття з дитячою книжкою в 1 класі :

1) бесіда, яка передує читанню вчителем вибра­ного твору і дає змогу активізувати в пам'яті шестиліток набуті знання або сформувати реальні уявлення, які складали б основу розуміння провідних художніх образів нового твору — 1—2 хв;

2) загальне ознайомлення з книжкою чи твором під керівництвом учителя: доцільно продемонстру­вати її, обговорити назву, прочитати прізвище автора, а потім дати дітям самостійно розглянути (вона має лежати на кожній парті) — до 2 хв;

3) виразне читання вчителем дібраного твору (до 4—5 хв). Перед читанням учитель дає завдання — на що звернути увагу під час слухання;

4)  колективне обговорення прослуханого (бесіда за прочитаним, роздуми учнів) — до 4—3 хв;

5)  повторний розгляд дитячої книжки, в якій вміщено текст, співвіднесення ілюстрацій зі змістом прослуханого, вибіркове читання дітьми вказаного вчителем місця в тексті або вчителем — до 2 хв;

6) рекомендації щодо самостійної роботи з книж­кою вдома чи в класі (1-2 хв). Якщо в дітей класу є спеціальні хрестоматії для позакласного читання, слід порадити їм попрацювати з іншим текстом вказаного до цього уроку посібника.

Оскільки уроки позакласного читання в школі є основною формою керівництва самостійним дитя­чим читанням, то другий період, а саме початковий, слід співвідносити з 2 класом початкової школи.

 Тривалість заняття розраховано на 40 хвилин. Поводиться-один раз на два тижні.

Методика проведення уроків позакласного читан­ня в початковий період стає складнішою за своєю структурою і має служити основною підготовкою до самостійного читання.

Проводити урок радимо за такою структурою:

1. Оголошення теми й мети уроку - до 2 хв. Тема уроку має бути записана на дошці; там же треба оформити виставку книжок за цією темою для заці­кавленості нею дітей. Теми мають бути різні, цікаві, як от:

- Сонечко сказало правду.

— Наша мова солов'їна.

— До всіх сердець є ключики.

- Пучок веселих колючок і т. ін.

2.  Вступне слово вчителя — до 5 хв. Воно має бути стислим, але не тільки готувати учнів до сприймання твору, а й з'ясовувати, що другоклас­ники підготували до уроку, що читали чи вивчили напам'ять. Учні розглядають книжки, щоб визначити тему читання, тобто вирішується завдання на орієн­тування в дитячих книжках.

3. Читання, рекомендованого твору вчителем з метою зацікавити слухачів — до 7 хв (1 текст). Вчитель зупиняється на найцікавішому і дає завдання для домашнього читання; учні ж мають дочитати цей твір до кінця вдома. Наприклад:

- Чи може ромашка (квітка) плакати? Дочитаєте оповідання В.О.Сухомлинського "Дівчинка і Ромаш­ка" до кінця і дасте відповідь на наступному уроці.

Прослухану частину твору аналізують.

4. Бесіда на основі прослуханого - до 6-7 хв. Бе­сіда має посідати важливе місце на уроці, бо вона готує дітей до самостійного читання. Питання слід ставити загальні, короткі, "одинарні".

5. Читання другого (нового) твору школярами на час, відведений учителем, - до 8 хв. Доцільно, щоб в учнів були однакові твори чи книжки. Якщо немає однакової книжки, можна рекомендувати різні, але на одну і ту ж тему. В такому випадку бесіда має носити синтетичний, узагальнюючий характер (учитель мусить сам прочитати всі твори).

6.  Бесіда та оцінка якості самостійного читання, порівняння творів, прочитаних на уроці вчителем і самими учнями — 6-5 хв.

7.  Самостійний розгляд нової книжки чи твору (третій твір, якщо є така змога). Розглядають обкладинку, читають назву, ім'я автора; вчитель рекомендує цю книжку для домашнього читання — до 3 хв.

8. Домашнє завдання — це вказівка на те, що треба дочитати чи прочитати — до 3 хв: дочитати першу книжечку і дати відповідь на запитання вчителя; кожний дочитує книжку, яка була пропонована для індивідуального читання — хто де зупинився; третє завдання — прочитати книжку чи твір, яку щойно розглядали.

Не слід вимагати, досить рекомендувати, заохо­тити дітей до читання книжок на вибрану тему. Варто складати цікаві запитання-загадки, вчити створю­вати малюнки до окремих епізодів прочитаного, вчити спостерігати за описаним, "розмовляти" з автором книжки, завчати напам'ять і т. ін.

Зазначимо, завдання дітям дається на два тижні. Наступний урок не має обов'язкової перевірки домашнього завдання, але вчитель мусить запитати (див. №3):

- Чи може квітка плакати?

- Із якої книжки ви дізналися?

— Чим закінчилось оповідання, ...

—  Хто чи що вам більше сподобався (сподоба­лось) і чому?

Увага! Без такої (хай і поверхової) перевірки учні привчаться не виконувати домашнє завдання з позакласного читання, тобто недочитувати задане додому.

  Основний пері­од позакласного читання збігається з 3—4 класами. У дітей повністю формується читацька самостійність. Два роки—термін достатній. Саме в цей час позакласне читання в повному його розумінні стає позакласним, тобто позаурочним. Уроки тепер стають формою керівництва самостійним позакласним читанням.

У цей період вводиться виставлення оцінок школя­рам, але радимо не виставляти незадовільні оцінки, бо вони відштовхнуть учня від книжки. Краще записати в щоденник: "Не прочитав книжки для позакласного читання", "Не готовий до уроку з позакласного читання" чи щось подібне. До того ж, коли виставля­ємо учневі позитивну оцінку, не варто в неї додавати оволодіння технікою читання. Ці уміння мають оці­нюватися насамперед на уроках класного читання.

У 3 класі на уроках позакласного читання необ­хідно продовжити роботу, розпочату в 2-му, а саме: постійно працювати над розширенням кругозору учнів. Якщо в 2 класі діти переважно слухали читання вчителя, а потім самі читали казки, оповідання і вірші, то в 3-му через самостійне читання слід озна­йомити їх з творчістю дитячих письменників.

Починаючи з 3 класу, до уроку з позакласного читання вчитель заздалегідь має дати список реко­мендованої літератури. Це буде 4—6 книжок чи творів, які учні мають прочитати за 2 тижні, та до 7—8 творів у 4 класі, бо в цих класах такий урок проводиться, відповідно до програми для загально­освітньої школи, два рази на місяць або один урок — раз на два тижні.

Для того, щоб скласти список рекомендованої літе­ратури до кожного уроку, вчитель мусить керуватися:

— видовим розмаїттям уроків;

— виховною метою кожного уроку;

— віковими особливостями дітей;

— індивідуальними інтересами читачів-початківців. Добираючи літературу, варто подбати, щоб на основі текстів здійснювати на уроці навчально-виховну роботу. Питання і завдання до творів мають бути складені з урахуванням розширення й поглиб­лення дитячого уявлення про зображення людини в літературі, усвідомлення часових і причинових зв'язків, подій сюжету і його героїв.

Рекомендуючи книжки або окремі твори для домашнього читання, слід пояснити, що і як треба підготувати, бо у дітей для цього лише два тижні. Вчитель має:

1)  чітко сформулювати тему наступного уроку; у 3—4 класах тема формулюється здебільшого широко. Наприклад: "Які питання ставлять нам казки?", "Сторінки минулого, які ожили" і т. ін. Таке форму­лювання, з одного боку, зацікавлює до читання, а з іншого — дає простір індивідуальній дитячій твор­чості, збуджує інтерес і формує його, спонукає учнів думати, розмірковувати, робити висновки на основі прочитаного, і звичайно ж - розширює читацький кругозір, вдосконалює читацький досвід;

2) дати список творів для обов 'язкового читання і мотивувати його;

3) постійно орієнтувати дітей на рекомендований список, складений і вивірений учителем з урахуванням книжкового фонду бібліотеки. До того ж, планування творів для читання дає змогу вчителеві побачити і уявити обсяг матеріалу, який треба засвоїти на кож­ному уроці, за семестр, за рік... Крім того, педагог має обов'язково перечитати всю літературу, яку рекомендуватиме дітям.

У третьому періоді (основному) процес виховання самостійного читача-учня ускладнюється, бо перед кожним із них стоять уже складніші завдання:

1)  вміти самостійно вибирати й читати дитячі книжки без пропозицій учителя — поза класом;

2)  навчитися користуватися бібліотечним чи книжковим фондом читацької зали, що сприятиме вихованню у дітей інтересу до читання.

Щоб привчити дітей до цього, вчитель має перед­бачити на підготовчому та початковому періодах екскурсії до бібліотеки, ознайомити з каталогом, правилами відбору книжок для читання і т. ін.

У 4 класі завдання з позакласного читання не змінюються, але протягом усього часу учні мають працювати над вдосконаленням навичок читання і за всіма правилами читати доступну їм літературу.

При цьому, як і раніше, основний навчальний мате­ріал, тобто конкретні дитячі книжки, визначається реальним книжковим фондом; розмір і тематика залежать від умов роботи школи: наявності шкільної бібліотеки, відстані від школи до міської чи сіль­ської бібліотек, рівня допомоги батьків дітям у цьому питанні. Це обов'язкові елементи, які повинен перед­бачати і враховувати творчо працюючий учитель.

Яке ж коло знань, умінь і навичок мають набути учні в процесі самостійної роботи з книжкою в основ­ний період?

1)  Знати окремих письменників і поетів та їхні основні дитячі твори.

Рекомендуємо вчителям розширювати коло літе­ратурних творів. Так, якщо на кінець 2 класу діти мають знати до 20 прізвищ письменників і їхні окремі твори, 3-го — не менше тридцяти, то на кінець 4-го - понад 35 імен письменників і їхні окремі літературні твори.

2) Знати елементи книги (обкладинка, корінець, сторінка, титульний аркуш, зміст, передмова, після­мова, форзац). Важливо, щоб діти не тільки знали, а й уміли користуватися своїми знаннями - запису­вали відомості про книжку з титульної сторінки на каталожну картку, читали б анотацію тощо.

У цей період в учнів закріплюються вміння користуватися книжковим плакатом, оформляти книжкову виставку. Їхня читацька пам'ять поглиб­люється за рахунок опрацьованих дитячих книжок, рекомендованих для читання. Під час роботи з книжками вдосконалюються здібності розуміти й переказувати художні твори в обсязі вимог, передба­чених шкільною програмою.

До кола читання дітей слід вводити українські та твори інших народів. За рік школярі 4-х класів мають прочитати понад 150 творів, читати дитячі журнали й газети.

3) Самостійно оцінювати прочитане, аргументу­вати свою думку.

4) Вміти орієнтуватися в бібліотеці за алфавітом (З кл.) або за каталожною карткою (4 кл.).

5) Вміти вибрати потрібний матеріал із тексту та із книжки.

6) Складати найпростішу анотацію, відгук (3 кл.).

7) Вести, за бажанням, щоденник читача (3-4 кл.).

8)   Вміти користуватися різними джерелами друкованої продукції (художніми та науково-попу­лярними книжками, словниками, періодичними виданнями, енциклопедіями тощо) (4 кл.).

9)   Вміти висловлювати особисту думку щодо прочитаного як усно, так і письмово (4 кл.).

Уроки позакласного читання і у 3, і в 4 класах мають проводитися за розкладом, бажано в один і той  самий день тижня,  їх обов'язково  слід записувати у класний журнал. Мета подібних уроків різна.

 Структура уроків позакласного читання і методика їх проведення у 3—4 класах мають зале­жати від видів таких уроків. У методичній науці виділяють традиційні уроки (за темою) і нетради­ційні (уроки-екскурсії, уроки-КВК, інтегровані уроки).

Види уроків позакласного читання , які доцільно проводити в основний період

Виділено шість видів уроків:

1) урок позакласного читання за темою;

2) урок позакласного читання за автором;

3) урок позакласного читання за жанром;

4)  урок позакласного читання за періодичною пресою;

5) урок зразкового читання;

6)  урок знайомства з новинками художньої літератури.

Методику проведення цих видів уроків.

Урок позакласного читання за періодичною пресою

У 3—4 класах має проводитися велика робота з періодичною пресою, тому позакласне читання повинно охоплювати самостійну роботу школярів з газетами і журналами для дітей. Доречно зауважи­ти, що з перших шкільних днів потрібно привчати дітей стежити за подіями, поданими в пресі, порів­нювати коментарі в різних ЗМІ, вчити розуміти, що відбувається в нашій країні та за її межами, бо на конкретних фактах газети формують політичний світогляд учнів, виховують у них любов до своєї Батьківщини, до колективної праці, привчають розуміти атрибутивні дані тих періодичних видань, які розглядаються.

На уроці позакласного читання за періодичною пресою вчитель має розповісти, як необхідно чита­ти газети, що, де і який матеріал знаходити на їх сторінках, звернути увагу, що люди нашої країни багато читають. Слід ознайомити з тим, коли засно­вана газета, які висвітлює рубрики, яким тиражем друкується; навчити школярів знаходити номер газети (журналу), число, передплатний індекс, хто випускає іде, вміти читати редакторську довідку.

Учні мають добре усвідомити, що на першій сторінці газети висвітлюють події сьогодення, які розповідають про життя людей нашої країни, на другій - життя дітей країн зарубіжжя, на третій - справи та життя дітей нашої країни, на четвертій сторінці газети розташовано матеріал літературно-розвивального характеру: загадки, ребуси, пісні, уривки із книжок...

Газети, як і журнали, — це популярні форми періодичної преси. Журнали виходять рідше, ніж газети; вони, як правило, більші за обсягом і пере­важно мають форму книги. Принаймні протягом року журнали зовні однотипно оформляються. У жур­налах друкують суспільно-політичні, наукові, літе­ратурознавчі й інші статті різних авторів, художні твори тощо.

За періодичністю виходу журнали бувають що­тижневі, двотижневі, щомісячні, двомісячні. Вихо­дячи рідше від газет, журнали мають змогу ширше охоплювати матеріал і робити істотні узагальнення, вміщувати великі за розміром твори, друкувати огляди з певних питань за тривалі проміжки часу.

Ознайомлюючись із журналами, діти під керів­ництвом учителя розглядають обкладинку, читають його назву, видавця, знайомляться зі змістом номе­ра, читають окремі матеріали і обговорюють їх.

Уроки, присвячені періодичній пресі, мають сприяти розширенню словникового запасу учнів (тимчасова періодика, повторний екземпляр, номер, тираж, редколегія, журналіст, кореспондент, корес­понденція, передова стаття, політична інформація, хроніка, хронікер, репортаж, нарис, стаття, замальов­ка тощо), умінню працювати з періодичною пресою (робити вирізки з газет і журналів, тематично доби­рати матеріал). Вчителю варто навчити дітей обов'язково підписувати кожну вирізку із газети чи журналу: з якої газети (журналу), рік і число видання. Це потрібно для того, щоб за потреби учні змогли звернутися до першоджерела.

Структура уроку позакласного читання за періодичною пресою.

1.  Вступна частина уроку. На уроці варто розда­ти кожному учневі по примірнику 2—3 однакових газет, а також і різних. Це може підготувати актив класу разом з бібліотекарем чи вчителем. На цьому етапі необхідно перевірити підготовку учнів до уроку; провести бесіду, з'ясовуючи інтерес школярів до газети, їх орієнтацію в матеріалі (чи діти читали газе­ту вдома, що їм сподобалося, чи все вони зрозуміли).

2. Знайомство з газетою чи журналом. Школярі читають і осмислюють назву газети чи

журналу, число, хто випускає, для кого видається ця газета, коли виходить, під яким закликом (якщо він є) - читають ці місця і пояснюють їх.

3. Читання окремих матеріалів і їх обговорення. Слід звернути увагу, що на сторінках газети

кореспонденти часто піднімають складні питання, наприклад, як людина опиняється в "глухому куті" і живе певний час ніби-то в просторі, в скрутному становищі, тут же кореспондентом ставиться запи­тання: "Чому так буває?". Тому вчителю рекомендуємо передусім самому добре ознайомитися з тими газетами чи журналами, які були пропоновані учням для домашнього читання, проаналізувати статті, щоб під час опрацювання все було легко пояснити.

4.  Розгляд останньої сторінки і робота за нею. Переглянувши газету,  прочитавши необхідні

матеріали, роздивившись ілюстрації та розв'язавши ребуси чи кросворди, учні мають самі зробити вис­новок: читати газету надто цікаво, тому що знайо­мишся з новими матеріалами, щойно опублікова­ними. Варто прочитати уривки із наведених творів, добре б порекомендувати дітям знайти ці твори повністю, прочитати і коротко повідомити про їх зміст наступного уроку.

5.  Підсумок уроку і визначення завдання для наступного. (Це залежатиме від того, який вид уроку позакласного читання проводитиметься через два тижні).

Зазначимо, що на уроці позакласного читання за періодичною пресою варто мати географічну карту, виставку газет чи журналів, можливо, дібрану якусь рубрику, фото різних місць конкретного села чи міста тощо. На цих уроках слід обов'язково з'ясува­ти, чим журнал відрізняється від книги (періодичне видання, різноманітна тематика, огляд проблем сьогодення), розглянути розділи журналу, порівняти окремі з них і між собою, і з книгою.

Ці уроки мають розвивати світобачення, глибину людських стосунків, співчуття і розуміння навко­лишнього середовища.

Урок ознайомлення з новинками художньої літератури

Мета такого уроку — ознайомити дітей з новими надходженнями художньої літератури до бібліоте­ки, прищепити любов до книги, вміння берегти її, використовувати за необхідності.

Для цього необхідно надати дітям можливість побачити нові книжки, потримати їх у руках, вдих­нути запах друкарської фарби. Дати розглянути ілюстрації. Порівняти нові книжки з тими, якими вже користувалися (потріпаними), звернувши увагу на правила користування книжками і зацікавити їх у читанні. Для проведення такого уроку доцільний зв'язок класовода з бібліотекарем школи чи сіль­ської (міської) бібліотеки, які безпосередньо візь­муть участь у його проведенні.

Структура уроку ознайомлення з новинками художньої літератури.

1.  Вступна частина уроку — до 2 хв.

2. Екскурсія за виставкою книжок — до 4 хв. Виставляємо нові книжки, які щойно надійшли

до бібліотеки, називаємо їх автора, читаємо назву, передбачаємо, про що може писатися в тій чи іншій книжці і т.ін.

3.  Бесіда про бережне ставлення до книжки — до 5 хв.

Радимо розповідь учителя розпочати з того, що кожна книжка — результат копіткої колективної праці, а працю слід берегти! Книжка розпочинає своє життя задовго до того, як вона прийде з дру­карні до читача. Процес перетворення рукопису в книжку складний і багатоаспектний. Рукопис-наслідок великої праці, терпеливих пошуків, надто великої напруги волі - потрапляє до свого першого читача — редактора, потім до набірника, до коректора.., художник готує потрібні малюнки, технічний редактор визначає, яким шрифтом треба набирати заголовки, текст і т.ін.

Друкарня - воістину майстерня книжкового мистецтва. Там працюють набірники, фотографи, гравери, цинкографи, в останньому цеху сторінки фальцюють (згинають декілька разів), упаковують готові книжки і відправляють на транспортер, який іде до "кімнати відпочинку". Звідси їм дорога в кни­гарні, бібліотеки, школи.

Отож, кожна книжка проходить довгий, склад­ний шлях. У книжку вкладена праця багатьох людей, і бережне ставлення до неї — це наш обов'язок, обов'язок нетерплячого читача.

4.  Читання цікавих текстів і їх обговорення — до 10 хв.

5. Самостійний розгляд запропонованої книжки — до 5 хв. ( У дітей можуть бути різні книжки).

6.  Індивідуальне читання розглянутої книжки — до 7 хв.

7.  Переказ окремих текстів і обмін думками — до 5 хв.

8.  Вказівки на перспективу — до 2 хв.

Урок зразкового читання

Урок зразкового читання рекомендуємо прово­дити по-різному: урок-конкурс, урок-свято, урок-змагання, урок-звіт, урок КВК, урок "Що? Де? Коли?", "Брейн-ринг"; це і позакласні заходи: літе­ратурні ранки, екскурсії в літературні музеї, зустрічі з письменниками тощо. Наприклад, урок-змагання - це вміння читати виразно уривки з незнайомих книжок, відстоюючи особисту думку про те, що саме подобається, чому подобається, читати вірші з книжки і напам'ять.

Учням 3-х і 4-х класів надається більше само­стійності в усій роботі з підготовки і проведенню таких уроків. Вони думають над тим, як цікавіше провести їх, самі беруть участь у доборі матеріалу і навіть у складанні "сценарію" уроку. Наприклад, тематика позакласних заходів може носити надто різний характер: "Чудеса без чудес", "Вік живи, вік учись..." тощо. Протягом навчального року варто провести 1—2 таких уроки. До них готуються зазда­легідь. Учителю, який добре знає особливості своїх учнів, слід провести індивідуальну роботу передусім зі слабкими учнями з формування навички читання. До цього уроку можна вибрати журі, запросивши учнів старших класів, батьків, гостей. Читанням треба заохотити учнів, але ні в якому разі не прини­жувати їх.

На цих уроках доцільно провести читання улюб­лених творів. Кращих читачів доцільно відзначити, всіх, хто старається, — похвалити, не треба говорити погано про тих, хто слабко читає, хоча читають вони ще не так, як того хотілося б учителю. Найбільш ефективними і результативними формами роботи на уроках з позакласного читання вчителі-практики визнають індивідуальні відповіді, групові виступи, фронтальні бесіди. При цьому вчителю слід спря­мовувати дітей на певні ускладнення, бо йдеться не про урок класного читання, на якому опрацьовують один твір, а про самостійно прочитані матеріали за рекомендацією вчителя. А педагог має пам'ятати про те, що вибір текстів чи книжок учнем може бути вдалим і невдалим, домашнє читання — осмис­леним і формальним.