ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 2

ВІДДІЛ  ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ  ВОЛОДИМИРЕЦЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

КОМУНАЛЬНА  НАУКОВО—МЕТОДИЧНА  УСТАНОВА

«ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ  РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ  КАБІНЕТ»

ВОЛОДИМИРЕЦЬКА  ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ  ШКОЛА І—ІІІ   СТУПЕНІВ  № 1

Матеріали досвіду роботи

вчителя початкових класів

Володимирецької загальноосвітньої

школи  І—ІІІ ступенів  № 1

КАПІТУЛИ  РАЇСИ  СЕРГІЇВНИ

               

Володимирець-2012

ПЛАН

ВСТУП

            І.Теоретичні аспекти формування ключових компетентностей молодших школярів.

          

 1.1.Актуальність та сутність проблеми «Формування ключових компетентностей  молодших школярів у контексті викликів сьогодення».

           

            ІІ.Формування ключових кгомпетентностей молодших школярів.

2.1.Шляхи формування ключових компетентностей.

2.2.Формування ключової компетентності «Вміння вчитися».

2.3.Соціальна компетентність. Створення ситуації успіху.

2.4.Формування громадянської компетентності.

2.5.Здоров’язбережувальна компетентність-одна з ключових компетентностей.

ВИСНОВКИ

Приклади застосування методу дослідження, інтелектуального навчання. Навчально-методичний посібник.

Список використаної літератури

14

У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх. Тому актуальним на сьогодні є формування ключових компетентностей учнів. Дана проблема є метою модернізації  змісту освіти.

Сьогодення вимигає компетентнісний підхід до навчання, яке освітянською реалією.

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою харак-теристикою особистості.

15

Зазначимо, що компетенція і компетентність — два різних поняття.  Компетенція — це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід. Компетенція сама по собі не є характеристикою особистості. Нею вона стає в процесі засвоєння і рефлексії учня, перетворюючись у компетентність.

Компетентність — це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.

Запровадження компетентнісного підходу в навчанні передбачає реформування освіти за такими основними напрямами:

— уточнення мети (цілей) навчання;

— удосконалення змісту навчання;

— оновлення навчально-методичного забезпечення навчального процесу (створення нових підручників, посібників, дидактичного матеріалу, мультимедійних засобів тощо);

— добір ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності;

— підготовка вчителя до реалізації компетентнісного підходу в навчанні.

Ключові компетенції формуються в процесі реалізації цілісного змісту освіти загальноосвітньої школи, а предметні — передбачені змістом конкретного предмета і набуваються впродовж конкретного року або ступеня навчання. Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови.

Для забезпечення ключової комунікативної компетенції в учнів необхідно сформувати готовність до спілкування з іншими людьми. 3 цією метою школярі повинні оволодіти:

16

—різними видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо);

—мовою як засобом спілкування.

Ключова соціальна компетенція передбачає здатність діяти в життєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил. Для цього на уроках в учнів треба формувати здатність:

—продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді;

—виконувати різні соціальні ролі;

—брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання.

Загальнокультурна ключова компетенція стосується сфери розвитку культури особистості в усіх її аспектах. Реалізація цієї компетенції в процесі навчання передбачає передусім формування:

- культури міжособистісних відносин;

—толерантної поведінки;

—моральних якостей,

а також ознайомлення з:

—культурною спадщиною українського народу;

—найважливішими досягненнями національної науки й культури;

—  визначними подіями та постатями в історії України.

17
Ключова компетенція уміння вчитись виявляється у здатності учня організовувати і контролювати свою навчальну діяльність. Ця компетенція реалізується на уроках шляхом формування мотивації навчання і здатності:

—  організовувати свою працю для досягнення результату;

—   виконувати розумові операції й практичні дії;

-         володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.   

Соціокультурна компетенція покликана сприяти загальнокультурному розвиткові молодших школярів, адаптації їх до життя в певному соціальному середовищі, а тому передбачає:

—знання про свою державу Україну;

—здатність використовувати в мовленнєвій практиці знання про особливості української національної культури, звичаї, традиції, свята;

—дотримання етикетних правил спілкування з представниками різних вікових груп і статусів;

Діяльнісна компетенція передбачає володіння загально-навчальними уміннями і навичками, які поділяються на ч о т и р и групи:

1)  навчально-організаційні — здатність розуміти визначену вчителем мету навчальної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти час, планувати послідовність виконання завдання, організовувати навчальну
діяльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі, малій групі);

2)  навчально-інформаційні — здатність самостійно працювати з підручником, шукати нову інформацію з різних джерел, користуватися

18

довідковою літературою, зосереджено слухати матеріал, зв'язно, послідовно, доказово відповідати, вести діалог;

3)  навчально-інтелектуальні і творчі – здатність аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати та пояснювати причинно-наслідкові зв'язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлювати аргументовані критичні судження, доводити власну думку, переносити знання й способи діяльності в нову ситуацію, застосовувати аналогію;

4) контрольно-оцінні — уміння використовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні навчальні досягнення.

Реалізація зазначеного змісту потребує оновлення навчально-методичного забезпечення навчального процесу, тобто створення нових підручників, посібників, дидактичного матеріалу, мультимедійних засобів тощо.

Оновлення навчально-методичного забезпечення необхідно здійснювати виходячи із функцій, які покликані виконувати навчальні засоби. Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну і розвивальну функції.

3 метою забезпечення мотивації учіння, в навчальних засобах мають бути використані:

—цікавий текстовий матеріал;

—ілюстрації;

—дидактичні ігри;

—вправи, що передбачають цікавий для учнів процес виконання;

—завдання, що спонукають до пошуку значущих для учня результатів тощо.

Для реалізації розвивальної функції сучасні навчальні засоби мають містити систему завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних здібностей учнів, а саме, на

19

оволодіння мисленнєвими операціями (аналіз, порівняння, узагальнення, доведення тощо), а також на формування здатності застосовувати набуті знання, способи дій, досвід у нових нестандартних ситуаціях. Крім того, компетентнісно орієнтовані навчальні засоби повинні готувати дітей до самонавчання. 3 цією метою в них мають бути алгоритми міркувань, пам'ятки, схеми, таблиці, зразки виконання завдань і т. ін.

Крім того, необхідно, щоб навчальні засоби містили:

— цілісну систему завдань і вправ, доступних для учнів певної вікової категорії;

—диференційований матеріал з урахуванням рівнів розвитку дітей;

—раціональне співвідношення завдань для тренування і творчого використання;

—завдання, що передбачають роботу в парі й групі, фронтальну та індивідуальну;

—завдання на вільний вибір тощо.

Важливим фактором успішної реалізації компетентнісного підходу в навчанні є добір ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності.

Метод навчання — це спосіб взаємної діяльності учителя й учнів, спрямований на розв'язання навчально-виховних завдань.

Компетентнісно орієнтоване навчання вимагає застосування методів, які передбачають активну діяльність учнів. До таких належать:

—продуктивні (вивчений мовний матеріал застосовується в практиці);      ;

—евристичні або частково-пошукові (окремі елементи нових знань учень знаходить завдяки розв'язанню пізнавальних завдань);

—проблемні (учень усвідомлює проблему і знаходить шляхи її вирішення);

—інтерактивні (активна взаємодія всіх учнів, під час якої кожний школяр осмислює свою діяльність, відчуває свою успішність).

20

Остання група методів чи не найбільше відповідає вимогам компетентнісно орієнтованого навчання, оскільки організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

Інтерактивні методи сприяють розвитку здібностей кожної особистості, дають можливість кожній дитині продемонструвати свої навчальні досягнення в конкретних ситуаціях, порівнювати свій рівень розвитку з іншими учасниками навчального процесу.

Найбільш цінними з точки зору компетентнісного підходу є індивідуальна навчальна діяльність, робота в парах, групах.

Добір і використання методів слід підпорядковувати змісту і меті навчального предмета, враховуючи при цьому вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, їх можливості і здібності.

Щоб успішно формувати компетентну особистість, сучасний педагог повинен володіти певними якостями. Назвемо лише декілька найактуальніших:

—успішно вирішувати свої власні життєві проблеми, виявляючи ініціативу, самостійність і відповідальність;

—усвідомлювати мету компетентнісно орієнтованого навчання;

—планувати урок з використанням усього розмаїття форм і методів навчальної діяльності і насамперед усіх видів самостійної роботи, діалогічних, евристичних і проблемних методів;

—пов'язувати навчальний матеріал з повсякденним життям та інтересами учнів;

—залучати до обговорення попередній досвід школярів;

—демонструвати учням рольові моделі на прикладі реальних людей, літературних персонажів;

—оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки

21

—продемонстровані знання і вміння, а передусім здатність застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях.

Працюючи над проблемою компетентності учнів, особливо 6-7 річних,  переконалася  в тому, що забезпечити формування міцних навичок швидкого, усвідомленого, виразного читання, грамотного письма і лічби неможливо, якщо не приділяти належної уваги розвитку мислення, пам'яті. Одне з найважливіших завдань навчання дитини — її розумовий розвиток, формування вміння мислити, що дозволяє легко засвоювати нове.

Учні мають виявити ініціативу, творчість, незалежність, елементарну критичність, оптимізм, коли трапляються труднощі, наполегливість, уміти доводити розпочате до кінця, брати на себе відповідальність за допущені помилки.

Інтуїтивно чи на практиці доходять висновку, що «ось так» міркувати можна, а «так» —. ні, це міркування правильне, а те — хибне. Кожна дитина володіє стихійною, інтуїтивною логікою, без якої вона б не могла міркувати і спілкуватися з дорослими й однолітками. Однак логічна інтуїція не замінить навіть елементарних логічних умінь. Завдяки цим умінням формується логічна культура мислення людини.

У роботі з розвитку логіко-математичного мислення учнів 6-9 років можна використовувати такі види роботи:

-           дидактичні ігри і вправи з логічними блоками;

-          загадки математичного змісту;

-          завдання і задачі з логічним навантаженням.

22

На уроках математики під час хвилинки каліграфії використовується «Малювання за командою»: сніжинки, грибок, конверт. Це відмінна вправа для розвитку уваги, логічного мислення, уяви. Техніка гри полягає в тому, що учень, не відриваючи руки, за командою виконує малюнок.

Розвиток логічного мислення здійснюється не тільки на уроках математики, а й на інших уроках. На уроках читання (добукварний період) для розширення уявлень дітей про слово можна проводити логічні ігри «Зашифруй або відгадай предмет за ознаками», використовуючи логічні схеми; на уроках письма, української мови під час словникових диктантів також використовуються логічні схеми.

       Не треба орієнтувати учнів лише на традиційне засвоєння знань, оскільки такий підхід в організації навчально-пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Та й самі по собі знання не гарантують появи нових оригінальних ідей. Тому велику увагу треба  приділяти розвитку таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання. Потрібно розвивати в межах можливого творчі здібності кожної дитини, а не лише особливо обдарованих.            

   Здатність до творчості не є винятковим явищем, властивим лише одиницям. Певною мірою творчість властива всім людям, тому треба створити для кожного оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність, проявляти творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.

23

Засоби розвитку творчих здібностей учнів

діалог «учитель - учень»

діалог «учень    учень»

діалог «учень -   учитель».

    Розвиваючи творчі здібності учнів молодшого шкільного віку, потрібно дотримуватись певних принципів в організації навчання:

принцип зв'язку з практикою життя;

принцип саморозвитку;

принцип оптимального поєднання індивідуальної та
колективної форм навчально-творчої діяльності;

принцип інформативності;

принцип віри в сили і можливості дитини.

    Розвиваючи пізнавальну активність, потрібно ставити таку мету:

-          розвивати образне й логічне мислення, уяву;

-          формувати навички планування, аналізу, самоконтролю;

-          знайти шлях до серця кожного учня, створити умов для розвитку здібностей, закладений у дитині природою;

-          викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;

-          виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети;

-          розширити їхній світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати, розмірковувати;

-          підвищити рівень розвитку дітей.

   Василь Сухомлинський зазначав, що головне завдання вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь: вміння спостерігати; вміння думати; висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю; читати; писати.

24

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, до того ж, діяти успішно, їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання, обговорювати проблеми, брати інтерв'ю, приймати рішення, придумувати, фантазувати тощо. Для цього  постійно організовую на своїх уроках таку діяльність, тому  навчання дітей є успішним, а здобуті знання — якісними.

Сучасна школа як соціально-педагогічна система покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості та сучасним вимогам суспільства. Щоб гідно жити в сучасному суспільстві, особистість має бути компетентною в різних сферах діяльності. Школа має допомогти учням в оволодінні технологіями життєтворчості, створити умови для розкриття потенціалу самопізнання, самооцінки, самореалізації, інтеграції в соціокультурний простір.

         Компетентісний підхід в освіті покликаний подолати прірву між освітою і життям. Ключова компетентність – розвивається у навчанні всіх предметів і є результатом всієї загальної середньої освіти країни. Цим результатом є формування загальної життєвої компетентності людини як сукупності ключових компетентностей, інтегрованої характеристики особистості.                                                                                                                                                  Що таке «ключові компетентності»? «Компетенція» в перекладі з латини означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Сам термін «ключові компетентності» вказує на те, що вони є « ключем»,підставою для інших, більш конкретних і предметно орієнтованих. Які ж якості необхідні людині в житті? Дж.Равен, автор книги «Компетентність у сучасному суспільстві», на основі проведених досліджень так відповідає на це запитання:                                                                                                                                    - здатність працювати самостійно без постійного керівництва;                                            - здатність брати на себе відповідальність за власною ініціативою;                                    - здатність виявляти ініціативу, не питаючи інших, чи слід це робити;                                   - готовність помічати проблеми та шукати шляхи їх вирішення;                                            - уміння аналізувати нові ситуації й застосовувати вже наявні знання для такого аналізу;                                                                                                                                                  - здатність ладити з іншими;                                                                                      

- здатність засвоювати будь-які знання за власною ініціативою;                                                - уміння приймати рішення на основі здорових суджень.

25

Шляхи формування ключових компетентностей:

       *Самоосвітня компетентність (формування вмінь і навичок самостійної роботи, НОП; самостійна робота на уроках; організація самостійної роботи; робота в бібліотеці, Інтернеті; захист творчих проектів, рефератів).

      *Особистісна компетентність (формування вміння рефлексії, самокритика; курс «Пізнай себе»; заняття за індивідуальним планом; участь в  олімпіадах,    конкурсах,оглядах і т.д.).

      *Пізнавальна компетентність (формування знань, умінь,навичок, передбачених державним стандартом; поглиблене вивчення предмета; розвиток пізнавальних психічних процесів, критичного мислення; формування вмінь розв’язувати проблемні ситуації, завдання, творчо проектувати, виконувати дослідницьку роботу; вивчення освітніх систем закордонних держав; ознайомлення із духовними цінностями українського та інших народів).  

       *Компетентісне ставлення до свого здоров’я (реалізація програми «Формування здорового способу життя»; формування навичок особистої гігієни та самообслуговування; профілактика шкідливих звичок; залучення учнів до спортивних секцій; позакласні фізкультурно-оздоровчі заходи; екскурсії на природу).

       *Соціальна компетентність (викладання спецкурсів «Народознавство», «Риторика»; тренінгові заняття; вивчення прав та обов’язків громадян України; знання правил культури поведінки; виховання в колективі й через колектив; формування навичок етичної та правової поведінки, толерантності; зустрічі з цікавими людьми, екскурсії на виробництво).

         Василь Сухомлинський зазначав, що головне завдання вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати

26

інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом,на думку вченого, є 5умінь:

                               - вміння спостерігати;

-         вміння думати;

-         висловлювати свою думку про те, що бачу,роблю,думаю;

-         вміння читати;

-         вміння писати.                                                                                                          

Щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціонально оволодівати знаннями, важливо виробити в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інтелектуальних умінь, які забезпечуються самостійністю в навчанні.

Формування комунікативної компетентності відбувається завдяки впровадженню нетрадиційних методів навчання. До таких методів, які використовуються в початкових класах,належать дискусія, сенкан, обери позицію,метод прес, асоціативний кущ, мозковий штурм, криголам,  голо-сування ногами,  рюкзак,  круги Венна, добре чи погано, «Криголам» і т.д.

Приклади з власного досвіду.    

Сенкан (п’ятиряддя)- допомагає підсумувати інформацію, визначити головні  ідеї, думки. Він дає можливість кожному включитися в роботу і продемонструвати власний досвід. Сенкан - це білий вірш, в якому синтезована інформація в   стислому вислові з п’яти рядків.

Обери позицію (допомагає дітям навчитися обирати позицію відносно спірних питань, висувати аргументи на захист свого вибору та прислухатися до аргументів тих, хто обирає іншу позицію. Учням пропонується шкала, на якій вони можуть позначити свою позицію. Наприклад,(урок української мови в 3 класі). Дітям пропонується обрати позицію щодо твердження: «Дієслова вказують на ознаку предмета і відповідають на питання що робить? що роблять? що будуть робити? Після того як діти назвуть слова, які відповідають на питання що робить? що роблять? і т.д., продемонструють їх, дійдуть до висновку, що ці слова вказують не на ознаку предмета, а на дію предмета.

Добре чи погано? (Учні повинні довести, чи дане явище, поняття добре чи погано). Наприклад, (урок природознавства 4 клас). Тема: Гори. Учні повинні висловити і довести свою думку відносно гір, чи хоті ли б вони жити в гірській місцевості чи ні, гори – це добре чи погано?

27

Голосування ногами.(Учні повинні підійти до певного твердження, яке вони підтримують). Наприклад, (урок навчання грамоти 1 клас). На дошці прикріплені твердження «Зима – добра» і «Зима – зла».Учні виходять до дошки і займають місце біля певного твердження.

Метод «Рюкзак»  дає можливість залучити кожного учня до роботи на уроці.                                  Полягає в тому, що кожен учень стисло записує на папері відповідь на запитання: «Які з тих знань, умінь,способів дій, що отримали на уроці, вони візьмуть із собою для використання на інших уроках, у житті, при виконанні домашніх завдань, тематичного оцінювання тощо?» Папірці з відповідями складають у рюкзак (тому назва методу «Рюкзак»). Вибірково ознайомлюються з відповідями. Особливості методу:

 * дає можливість залучити до роботи всіх учнів;                                                                    * дає можливість виділити головне, визначити важливість уроку;                                           * вносить в урок елемент гри, викликає зацікавленість до уроку;                                      * сприяє розвитку позитивних емоцій;                                                                                   * надає вчителю інформацію про кожного учня,про те, які методи важливі учневі, які сподобались;                                                                                                                             * створює основу для проведення мотивації на наступних уроках.                                 Метод  «Самооцінка».                                                                                                                Регулярно застосовуючи цей метод, можна дізнатися багато нового та цікавого про дітей, про себе, свої уроки, про методи, які використовуються на уроках, про настрій та ставлення учнів до того, що відбувається на уроках.                                 Однією з позитивних сторін застосування цього методу є те, що всі учні можуть отримати оцінку, а також те, що діти починають розуміти труднощі оцінювання             і вчаться дивитися на свою роботу іншими очима. Завдання, які виконуються на уроці, умовно поділені на чотири частини, кожна з яких оцінюється від 1 до 3    балів з допомогою ключових слів на плакаті:                                                                       *1 –  Багато помилок.                     *2- Припускаюсь незначних помилок.                                                                                                              Потребую допомоги.                              Необхідна підтримка.                                                                                                                                                     Не відчуваю успіху.                                Відчуваю успіх частково.                                                             *3- Виконую всі завдання.                                                                                                         

28

Надаю іншим допомогу.                                                                                                         Я досяг успіху.                                                                                                                                Особливості методу:                                                                                                                     *Дає можливість залучити всіх учнів до роботи на уроці.                                                       *Вчить учнів контролювати та оцінювати свої дії, дії інших учнів.                                     *Дає можливість учню краще розуміти оцінку , що виставляє йому учитель.                        *Надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань.                                 *Надає природну можливість диференціації домашнього завдання.                                  *Дозволяє кожному учневі досягти успіху в результативності отриманих знань.           Криголам.                                                                                                                               Даний метод сприяє подолати кригу відчуженості.                                                           Наприклад, на урок прийшли гості , учні «ламають» кригу відчуженості: Г-гарні; О-охайні; С-сміливі; Т-терплячі; І-інтелігентні.

Формування в учнів компетентного ставлення до власного здоров я  зобов’язує           вчителя озброювати учнів валеологічними й екологічними знаннями, систематично проводити зарядку, фізкультхвилинку, учити виконувати санітарно-гігієнічні норми, давати інформацію з профілактики соматичних та інфекційних захворювань, виконувати санітарно-гігієнічні вимоги до уроку.

Сучасний підхід до вивчення початкового курсу української мови передбачає формування в молодших школярів комунікативної компетентності – здатності спілкуватися за допомогою мови в будь-якій життєвій ситуації, користуватися мовою не тільки як засобом спілкування, а й навчання, пізнання навколишньої дійсності. Мета розвитку комунікативної компетентності – формування культури усного та писемного мовлення як засобу вільного спілкування та самовираження.

Для першокласників уроки навчання грамоти дають великі можливості для ознайомлення з найважливішими правилами усного та писемного мовлення і спілкування. Формування комунікативної компетентності у 1 класі передбачає розвиток умінь спілкуватися усно і письмово.

Для розвитку усного спілкування я використовую такі методи:

29

·        розігрування діалогів;

·        складання монологів;

·        сюжетно-рольові ігри;

·        інсценування казок, оповідань;

·        усний опис на основі пережитого, побаченого, почутого, творчої уяви;

·        розширення словникового запасу школярів;

·        використання інтерактивних технологій;

·        проведення бібліотечних уроків, підтримання зв’язку з бібліотекою.

В основі формування мовленнєвої компетентності молодших школярів лежить уміння слухати і розуміти усне мовлення. В 1 класі на уроках навчання грамоти передбачена робота над формуванням аудіативних умінь.

Вправи для усних видів мовленнєвої діяльності.

1.     Визнач місце звука [м] ( на початку, в середині, у кінці ) в словах:

Ми,  мама, рама, мило, мова, зима.

2.     Назви «зайвий» звук.

[а, у, о, и, в, е, і]

3. Який звук названо неправильно

[ о, л', і, в, е, ц ]

3.     Послухай і порахуй, скільки вимовлено слів. Яке «зайве»?

Буквар, пенал, ручка, олівець, сонце, зошит.

4.     Яке слово означає розмір?

Зелений, жовтий, великий, червоний, чорний.

5.     Яке слово прозвучало двічі?

День, ніч, вечір, день, полудень.

30

6.     Які слова близькі за значенням до слова розмовляти.

Мовчати, думати, мислити, говорити, співати.

7.     В якій парі слова мають протилежне значення?

Веселий – смішний, добрий – привітний, холодний – гарячий.

8.     Яке словосполучення не може існувати.

Жовте сонце, тепле сонце, зелене сонце, літнє сонце.

9.     Вибери слово, яке разом зі словом кукурікає може утворити словосполучення.

Кіт, собака, півень, гусак, індик.

10.                 Визнач скільки слів у реченні, яке слово вжито недоречно.

У лісі над кущем сховався зайчик.

11. Послухай уривок з вірша.

Перший клас копає грядку,

Сіє, садить по порядку

всю городину уряд:

баклажани, біб, буряк,

гарбузи, горох, гірчицю,

редьку, сою і морквицю.

-         Скажи, яку городину сіють учні?

Прийоми формування у першокласників діалогічного мовлення.

1.     Вибери слова, якими треба вітатися, а якими прощатися.

Доброго дня, дякую, до побачення, здрастуйте, на все добре, спасибі.

2.     Відтвори діалог Лисички і Журавля із казки «Лисиця і Журавель».

3.     Сюжетно – рольова гра «Інтерв’ю».

Предметом розмови може бути вивішений на дошці малюнок, класна бібліотечка, розповідь про успіхи в навчанні.

31

4.     Гра «Телефонна розмова».

Запросити друга на прогулянку, дізнатись домашнє завдання, узнати причину відсутності у школі, попросити допомогу.

5.     Сюжетно-рольова гра «Будьмо знайомі».

6.     Сюжетно-рольова гра « У магазині».

Купити зошит, запитати дозволу приміряти пальто, запитати чи є кросівки вашого розміру, попросити сусіда купити вам хліба.

7.     Сюжетно-рольові ігри: «У медичному закладі», « У перукарні», «В автобусі», « В парку».

Вправи для умінь будувати усні висловлювання.

1.     Розгляньте малюнок. Яких тварин ви бачите? Розкажіть про одну із них.

2.     Скласти розповідь за малюнком.

3.     Cкласти розповідь про твій розпорядок дня.

4.     Розкажи про квітку, яка тобі найбільше подобається.

5.     Розкажи, як ти допомагаєш мамі.

Інтерактивні технології при формуванні комунікативних компетентностей .

1.     Технологія «Мікрофон».

-         Для чого людям потрібна мова?

-         Назвіть правила усного мовлення.

-         Як повинна звертатись до оточуючих ввічлива людина?

2.     Технологія «Незакінчене речення».

-         Слова ввічливості …

-         Тепер я точно знаю …

-         Я знаю казки ..

-         Я знаю, що з великої букви пишуться …

32

3.     Технологія « Прес». Дана технологія відкриває можливості доводити, висловлювати свої думки, обґрунтовувати свої міркування за певним алгоритмом : «Я вважаю, що …», «тому що…», «наприклад…», «отже, таким чином …».

4.     Технологія «Займи позицію». У дітей є можливість зайняти позицію «Так», «Ні», «Не знаю», довести свій вибір. Після обговорення можливість змінити свою думку.

Формування компетентностей нерозривно пов’язана з певним типом організації знань. Адже справа не в обсязі знань, не в їх міцності, а «в тому, як організовані індивідуальні знання, наскільки вони надійні в якості основи для прийняття ефективних рішень відносно тієї чи іншої конкретної ситуації».

Школа вчить дитину компетентно обирати свій життєвий шлях, зважаючи при цьому на свої здібності та можливості, ставити перед собою завдання самовдосконалення, саморозвитку, самовиховання, самоосвіти. Завдання початкової ланки як навчально-виховного процесу є всебічний розвиток молодших школярів, набуття учнями досвіду спілкування, формування в них бажання та вміння вчитися.

Організовуючи інтерактивне навчання, моделюю життєві ситуації, використовую ролові ігри, казку, спільно розв’язую проблеми на основі аналізу відповідної ситуації, проводжу різноманітні конкурси, змагання, інтелектуальні ігри, КВК – це все дає можливість учням реалізувати себе. Успішно реалізовую на уроках такі стратегії:

®   «мозковий штурм»;

®   джигсоу;

®   ґронування;

®   асоціативний кущ;

®   запитання до автора;

®   мікрофон;

®   ажурна пилка;

®   авторське крісло;

®   пошук запитань;

®   ЗХВ (Знаю. Хочу знати. Вивчу.)

®   дискусійна сітка.

33

Цікаво, жваво відбувається робота над складанням асоціативного куща, ґронування, дискусійною сіткою. Наприклад, складаючи асоціативний кущ на уроці образотворчого мистецтва в 4 класі «Образ тварини в мистецтві» пропоную учням передати малюнком слово тварина. Такі малюнки, виконані на швидкоруч, допомагають ознайомлювати дітей із поняттям «начерку», сприяють розвитку мислення, уяви.

Більшість методів роботи з використанням елементів ЧПКМ спрямовані на роботу учнів в парах, у групах, адже саме через групові форми роботи формується позитивна мотивація до навчального співробітництва в класі.

Застосування методик розвитку критичного мислення на уроках сприяє активізації роботи учнів, стимулюванню міркувань, застосуванню здобутих знань у розв’язанні життєвих завдань, розвитку творчої особистості. Використання сучасних інноваційних технологій інтерактивного навчання дає можливість перетворити традиційний урок на інтерактивний. Запровадження ЧПКМ сприяє тому, що учні засвоюють програмовий матеріал значно краще, адже інтерактивні методики розраховані на творчий процес пізнання світу, на постановку проблем та шляхів їх розв’язання, а не зазубрювання матеріалу.

Для розвитку мислення школярів я використовую на уроках проблемні завдання. Суперечності, що виникають під час розв’язання проблеми, викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошукової діяльності та висновків. Модель навчання – це побудова навчального процесу шляхом залучення учня до гри. Використання технології наражається на суперечність: навчання є цілеспрямованим процесом, а гра має невизначений результат. Ш. Амонашвілі зазначив: «Дітей потрібно вчити не граючи, а серйозно, з почуття відповідальності. Учитель має так добре і мистецьки виконувати роль, що діти забули про потребу у гру.» На уроках ігрова модель надає максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Але не забуваймо, що це серйозна гра. Ігрові форми роботи сприяють створенню невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту, позитивно впливають на розвиток творчої особистості.

Застосування елементів інтерактивних технологій на уроках української мови в 4 класі

Тема. Види речень за метою висловлювання та інтонацією

Актуалізація опорних знань. «Мозкова атака»

-      З чого складається наше мовлення?

-      Що ви знаєте про речення? Складання асоціативного куща у групах

Слова                                                                                  Другорядні члени речення

Підмет                                 Речення                               Велика літера

Присудок                                                                          Розділові знаки

34

Вивчення нового матеріалу

«Джигсоу» — кожна група обговорює свою частину теми, потім повертається у велику групу, і всі по черзі діляться інформацією.

1.  Розповідні речення.

2.  Питальні речення.

3.  Спонукальні речення.

4.  Види речень за інтонацією.

Тема. Однорідні члени речення

Перевірка домашнього завдання. Авторське крісло Презентація творів на тему «100 можливостей зробити добро» Робота над вивченням нового матеріалу. Робота в групах

— Поміркуйте, які члени речення можуть бути однорідними. Підсумок

Оцінити свій настрій після групової роботи.

Поганий                                                                                                    добрий

1    2    3    4    5    6    7    8    9    10

Тема. Поєднання однорідних членів за допомогою сполучників

Актуалізація опорних знань. Дискусійна сітка Чи завжди між однорідними членами речення ставиться кома?

Так                                                     Ні

Робота над вивченням нового матеріалу
Таблиця 3x3
Знаю	Хочу дізнатися	Дізнався

(За матеріалами вправи 79.)

Тема. Залежні слова при однорідних членах речення

Перевірка домашнього завдання. «Мозкова атака» — Що ви знаєте про однорідні члени речення? Творче завдання. Робота у парах.

35

Складіть і запишіть речення за моделлю, зазначеною на картці. Доберіть до однорідних членів залежні слова. Хто? хто? хто? що роблять? де? Хто? що роблять? що роблять? що роблять? де? Рефлексія. Асоціювання

Співвіднести схеми з реченнями, що записані.

Тема. Урок розвитку зв'язного мовлення. Складання оповідання за темою

«Як відлітають пташки»

Актуалізація опорних знань. Асоціативний кущ

Зграя                                                                                                          Щебетання

Дикий                                     Птах                                        Свійський

Зимуючий                                                                                                Перелітній

Рефлексія. Напишіть на аркушах паперу все, що знаєте про відліт пташок, поділитися своїми знаннями з товаришами у групі. Складання оповідання. Вільне письмо

Діти записують свої думки відповідно до теми. Потім обирають найкращі речення з тексту. Обмінюються думками у групі. З кращих речень складають спільне оповідання. Оцінювання. Поділити пиріг у групі.

Тема. Уявлення про складне речення. Будова складного речення

Підготовка до вивчення нового матеріалу. Дискусійна сітка

Чи може речення мати дві граматичні основи?

Так                                                     Ні

Робота над вивченням нового матеріалу. Робота в парах

Вправа 92.

Висновок. Оцінити свій настрій після роботи в парі.

J         K          L

Підсумок. Взаємні запитання

Учні ставлять одне одному запитання за темою.

36

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. їхня перевага полягає в тому, що учні засвоюють рівні пізнання, у класах

збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань, Значно підвищується особистісна роль вчителя — він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування і проведення уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

Світ, у якому доведеться жити нашим дітям, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи. І справді, в школу приходять покоління дітей, які живуть в інформаційному суспільстві, у цифровому середовищі, і, щоб скористатися його перевагами, нам, педагогам, необхідно переосмислити самоцінність знань та самодостатність учителя як джерела інформації.

         Пам’ятаємо, «знання – це скарб, а вміння вчитись – ключ до нього». Як має реагувати сучасна школа на ці зміни? Переконана, що кожна школа повинна шукати свої шляхи, один із яких – це компетентнісний підхід до навчання.  Саме тому у проекті Державного стандарту початкової загальної освіти і запропоновано модернізацію змісту початкової освіти на засадах компетентнісної парадигми.

         Якщо розглянути методологічні засади та принципи діяльності школи, то основною місією школи є виведення особистості учня в режим самовдосконалення через формування ключових компетентностей, а основним суб’єктом в цій системі є учитель, який є безпосереднім провідником, фактичним реалізатором компетентнісних ідей. З огляду на це, варто визнати, що забезпечення виходу на кожного вчителя створює умови для ефективного всебічного впровадження компетентнісного підходу, та формування ключових компетентностей.

         Кожному педагогу відомо, що учні, які прекрасно відтворюють навчальний матеріал, не завжди можуть виявити творчість, оригінальність, самостійність у судженнях та оцінках. Ці якості можуть бути сформовані тільки за умови залучення дітей до систематичної навчально – пошукової самоосвітньої

37

діяльності. Вчитель має організувати навчальну діяльність таким чином, щоб

 дитина стала суб’єктом навчання. При цьому слід пам’ятати, що самостійна робота виявляється в чотирьох основних напрямах навчальної самоосвітньої діяльності:

-                     організаційному (визначення мети, вибір засобів її досягнення, контроль за відповідністю дії плану та цілям, організація діяльності у колективній роботі);

-                     практичному (використання ТЗН, опрацювання довідкової літератури, відео матеріалів, робота з комп’ютером);

-                     інтелектуальному (формування проблеми, вибір об’єкта досліджень, систематизація ідей);

-                     психологічному (докладання вольових зусиль для подолання труднощів, усвідомлення свого рушійного мотиву, аналіз та оцінювання ситуації).

         Формування творчої особистості, яка буде здатна навчатися протягом усього життя, реалізується  тільки комплексно у трьох основних аспектах.

Перший аспект – організація спеціальної самоосвітньої навчальної діяльності на уроках. Учитель повинен поступово вчити учня:

-                     формулювати мету;

-                     планувати діяльність;

-                     обирати засоби та прийоми роботи;

-                     оцінювати свої досягнення;

-                     аналізувати виконану роботу, здійснювати рефлексію;

-                     обирати нове завдання.

38

Другий аспект – організація навчального самоосвітнього співробітництва, спільної роботи вчителя і учня. Самостійне обрання ролі полягає в уміннях:

-                     учитися слухати;

-                     учитися сперечатися;

-                     учитися робити висновки;

-                     учитися навчати інших;

-                     учитися створювати модель, алгоритм, схему;

-                     учитися оцінювати роботу та досягнення;

-                     учитися ставити запитання;

-                     учитися відстоювати свою думку.

Незамінними в цьому аспекті є парна та групова робота.

Третій аспект – методи та прийоми самоосвітньої роботи на уроці. Вчитель спонукає дітей до пошукової самостійної діяльності ( 1 – й клас – ситуація наслідування; 2 – 4 класи – ситуація самостійної дії).

Орієнтовні завдання:

«Пастка» (завдання, які не мають розв’язку або складені не за правилами):

-                     завдання, що розрізняють життєву та понятійну логіку;

-                     задачі з неповними даними;

-                     ситуації відкритого незнання;

-                     завдання, що розрізняють орієнтацію дитини на завдання і на дії вчителя.

«Каталізатор» - завдання, яке виявляє недостатність знань дитини, мотивує її до самостійного пошуку інформації, спонукає до діалогу з іншими дітьми.

«Виручалочка» - завдання на опрацювання пропущеного матеріалу.

Ці вправи дають змогу:

39

вчителю	учневі
·                    активізувати пізнавальні можливості учнів; ·                    реально бачити рівень досягнень учнів і прогалини в оволодінні способами дій; ·                    надати допомогу окремим учням; ·                    контролювати процес засвоєння знань	·                    навчатися у власному темпі та стилі; ·                    раціонально використовувати час; ·                    формувати рефлексивні вміння та навички; ·                    розвивати творче, самостійне мислення

         Самоосвітні компетенції учнів формуються у кілька етапів, на кожному з яких вони за допомогою педагога засвоюють певні уміння і навички самоосвітньої діяльності.

На підготовчому етапі школярі вчаться:

·                    здійснювати первинне опрацювання навчального матеріалу;

·                    складати плани;

·                    ставити експерименти за прямими вказівками вчителя.

На першому етапі у школярів:

·                    виробляються навички вибору способу дій і застосування його в роботі над додатковим джерелом;

·                    формується ситуативний інтерес до додаткового матеріалу і способів діяльності;

Для другого етапу є характерним:

·                    поступове формування здатності побачити проблему, знайти гіпотезу, довести її, зробити висновок;

·                    закріплення стійкого інтересу до додаткових джерел інформації.

40

На третьому етапі учні оволодівають:

·                    навичками пошукової самоосвітньої діяльності на основі вивчення матеріалу та широкого залучення додаткових джерел;

·                    умінням самостійно бачити проблему, формулювати її, пропонувати шляхи її розв’язання;

·                    навичками реалізації розробленого плану;

·                    здатністю робити висновки та узагальнення.

На мою думку, кожен учитель повинен подбати про те, щоб у дітей під час навчання в школі сформувалися навички самоосвіти. Для цього необхідні три умови:

1)                бажання займатися самоосвітою;

2)                оволодіння навичками, необхідними для заняття самоосвітою;

3)                можливість постійно вправлятися у самоосвіті.

Сьогодні шкільний навчальний процес найменше орієнтується на самоосвіту учнів через те, що бракує підручників та навчальних посібників, які могли б бути використані для самоосвіти та сприяли б формуванню у дітей навичок самоосвіти. Самоосвіта має стати невід’ємною складовою навчального процесу в школі. Цю роботу слід вести у трьох основних напрямах.

1.                Пошук та впровадження у практику прийнятих норм самоосвіти учнів:

·                    організація самостійного засвоєння учнями частини матеріалу на уроках і вдома;

·                    добір цікавого матеріалу до уроку;

·                    використання елементів творчості в ході виконання домашніх завдань та самоосвітньої діяльності.

2.                Озброєння учнів набором навчальних прийомів, необхідних для самоосвітньої роботи:

·                    навичками письма і читання, усного та писемного мовлення;

·                    умінням працювати з книгою;

·                    здатністю сприймати інформацію на слух;

·                    навичками складання плану;

·                    умінням аналізувати умови задач та розв’язувати їх.

41

3.                Стимулювання та заохочення самоосвіти школярів:

·                    пропагування самоосвіти серед школярів;

·                    проведення бесід про необхідність самоосвіти;

·                    обладнання у навчальних кабінетах стендів «Учись учитись», «На допомогу учневі», «У світі цікавого», «У світі книг», «Ти цього ще не знаєш» та ін.;

·                    створення пріоритетів для набуття знань, які потрібно опановувати самостійно;

·                    залучення до процесу самоосвіти учнів їхніх батьків.

Тема рекомендацій щодо формування в учнів самоосвітньої компетентності, зокрема щодо становлення творчої особистості молодшого школяра, є невичерпною. Та головне – вчитель повинен виховувати у дітей риси, необхідні громадянам майбутнього демократичного суспільства:

·                    здатність самостійно і критично мислити;

·                    творчі здібності;

·                    уміння окреслювати проблеми і розв’язувати їх.

Розглянемо завдання, які використовую в навчальному процесі для формування  в молодших школярів уміння вчитися та бажання вчитися.

Математика, 3 клас.

1.     Завдання дослідницьке.

Із цифр 1, 2, 3 скласти всі можливі двозначні числа. Цифри в цифрах можуть повторюватися.

2.     Завдання, протилежне поданому.

Кожну букву свого імені дівчинка змінила порядковим номером в українській абетці. Вийшло число 321633. Як звали дівчинку?

3.     Завдання з некоректно наданою інформацією.

Розв’язати задачу:

Марина купила 4 зошита по b гривень і 3 ручки по c гривень. Скільки грошей вона витратила?

42

4.     Завдання на виявлення суперечності й формулювання проблеми. Розшифрувати назву річки:

352             347           421           156               630

-               -                -               -                    -

249              254          396           605               627

___Г      _____Р      _____А    _____Н      ______И

25	761	103	25	601	25

Українська мова, 3 клас.

1.     Завдання з явно вираженими протиріччям.

До поданих прикметників дібрати антоніми:

Сухий одяг –

Суха зустріч –

Гарячий хліб –

Гаряче серце –

Золота прикраса –

Золоті руки –

Близька людина –

Близька відстань –

2.     Завдання на винахід.

Закінчити вислів (дописати назви тварин):

Злий, як…

Колючий, наче…

Полохливий, як…

Хитрий, немов…

3.     Завдання на виявлення суперечності й формулювання проблеми.

Утворити нові слова за зразком.

Хлопець – хлоп’ячий.

Риба –

Олово –

Солома –

Камінь –

Дерево –

43

4.     Завдання з некоректно поданою інформацією.

Замінити вислови одним словом:

Байдики бити –

Набрати в рот води –

Викинути з голови –

Пекти раків –

Задирати носа –

Накивати п’ятами –

Я і Україна, 3 клас.

1. Завдання з явно вираженим протиріччям.

Жива природа – це все, що…

….. приносить користь, росте, розмножується, умирає;

……харчується, дихає, росте, розмножується, умирає.

…… не зроблено руками людини.

2. Завдання, протилежне поданому.

…. бувають хвойні й листяні;

….. жива й нежива;

…… газоподібні, тверді, рідкі.

4.                Завдання на рецензування.

Знайти та виправити помилку:

А) предмети, створені людиною, - це трамвай, папір, трава;

Б) предмети неживої природи;

В) предметами живої природи є сом, трава, камінь, бджола, дерево.

5. Завдання на прогнозування.

Відгадати загадку.

Перша сестра від квітів рябіє,

Друга сестра горить, як вогонь,

Третя сестра від радості мокра,

А четверта – сувора й холодна.

         У початковій ланці освіти починає формуватись низка компетенцій, тобто система здатностей, що забезпечують особистості можливість оптимально

44

здійснювати життєдіяльність в усіх її формах (пізнання, діяльність, спілкування, стосунки). Ця система цінностей складає життєву компетентність, тобто інтегрувальну якість особистості учня,яка дає змогу свідомо і творчо визначати і здійснювати власне життя, розвивати свою індивідуальність, досягати успішної, оптимальної життєдіяльності.

Знання завжди були одним із джерел поступу особистості. Справжній учитель, який сам переживає радість пізнання нового, завжди прагне розділити її з учнями, створити будь-якій дитині «ситуацію успіху», що дозволяє і йому відчути цю саму радість пізнання.

У своїй педагогічній діяльності А.С. Макаренко розроб­ляв ідею «завтрашньої радості», а В.О. Сухомлинський розвивав ситуацію успіху у створеній ним «Школі радо­щів». Розвиток особистості дитини стає основним завданням школи. Тому постає питання про пошук таких форм і методів організації навчально-виховного процесу школярів, які б найбільшою мірою забезпечували цей розвиток через досягнення кожною особистістю власного успіху, віри в свої сили.

Доброзичлива творча взаємодія вчителя та учня, діалог двох рівних партнерів, відсутність страху, розкутість, радість спілкування, право на власну думку, допомога в саморозвитку, підтримка - ось далеко не повний перелік якостей навчального процесу. Якщо не бажаємо «зламати» дитину в період формування її особистості, маємо мету допомогти в розвитку, оберігаючи її природну індивідуальність, то ні в якому разі не можна позбавляти дитину сьогод­нішньої радості і чекання завтрашньої радості, віри у свої можливості, сподівання на позитивні перспективи у майбутньому.

В основі створення «ситуації успіху» лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання, духовне вдосконалення внутрішнього світу. Розпочинати  день можна словами Шалви Олександровича Амонашвілі: «Усміхайся власному Я! Усміхайся кожному! Усміхайся дітям, людям! Усміхайся Творцеві! «В усмішці сила і мудрість учителя», - зазначав Ш. Амонашвілі. Це перший крок до створення успіху. Кожен ранок у школі

45

повинен  розпочинатися з «ранкових зустрічей», де діти в ігровій формі створюють позитивний настрій, ефективно спілкуються, піклуються про інших, вчаться знаходити спільну мову і поважати один одного, налаштовуються на успіх протягом дня, а все це створює ситуацію успіху кожного члена колективу. Свою радість вони висловлюють різнома­нітними формами привітання: усмішка, побажання, похвала самого себе, похвалити друга, назвати ім'я з порівнянням, висловити комплімент, «передача» тепла свого серця, повітряний поцілунок, радісна пісня, та ін. На ранкових зустрічах діти висловлюють привітання з днем народження, з днем ангела, з перемогою в конкурсах, змаганнях, малюють малюнки друзям, які знаходяться поруч або які з різних причин відсутні в школі.

Звичайно, досягти мети і поставленого завдання шляхом використання дише традиційних форм та методів організації навчально-виховного процесу неможливо. Хоча основною формою організації навчального процесу в школах усіх типів був і залишається урок, які створені для дітей і разом з ними. Вирішенню цієї проблеми є впровадження у навчально-виховний процес активних методів навчання, серед яких провідну роль відіграють навчальні ігри. В.Сухомлинський писав: «У грі немає людей серйозніших, ніж малі діти». Гра супроводжує людину протягом всього життя. Навіть стаючи дорос­лими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми приміряємо на себе ту чи іншу роль. А для малої дитини гра - це основний вид діяльності, засіб пізнан­ня навколишнього світу. «У дитячому віці гра - це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу», - зазначав А.С. Макаренко. Психологи стверджують, що гра є одночасно засобом самовдосконалення, самооновлення, до того ж, - стимулятором доброго настрою. Відтак гра - інструмент створення ситуації успіху. Вираження власного успіху відбувається тоді, коли, підводячи підсумок заняття, діти моделюють свій настрій, замальовуючи відповідний малюнок: Сонечко -«Чудово! У мене все вийшло!». Сонечко, прикрите хмаринкою - «Добре! Буду старатися!». Хмаринка - «Мені сумно! Але я спробую краще!».

Успіх, якщо його дитина переживає неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації

46

духовних сил, внутрішньої досконалості, висоти духу. Під час організації і проведення різних свят  учні вибирають собі ролі, готують костюми, допомагають один одному у вирішенні різних питань. Діти розучують пісні, сценки, вірші, які вибирають самостійно відповідно до своїх вподобань.

          Для створення  ситуації успіху потрібно залучати батьків, родини дітей до шкільного та позашкільного життя класу. Батьки разом з дітьми є активними помічниками в підготовці до навчального року щодо облаштування класної кімнати; поповнення класної бібліотечки; відвідування дітей вдома; організації і проведення поза­класних і позашкільних заходів.

Побачити в дитині особистість, що формується, допомогти їй розвинутися та розкритися духовно буває важко не тільки вчителю, а й батькам. Дитині потрібно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й удома. Тому потрібно тримати постійний контакт з батьками учнів. Ніхто з батьків не стоїть осторонь, а тільки у взаємній роботі, допомозі, вирішенні всіх питань досягається кінцева мета - створення ситуації успіху.

Проводячи батьківські збори, потрібно розглядати ті питан­ня, які хвилюють батьків, дітей і вчителя. Батьки не повинні бути пасивними слухачами, а брати активну участь в диспутах «Моя дитина - першокласник», «Який темперамент моєї дитини?», в іграх «Давайте познайомимося» , «Як? Де? Чому? Коли? Для чого?», в обговореннях «Як уникнути домашніх баталій або Дисципліна без конфліктів», «Як ми виховуємо, коли ми виховуємо?».

Створення ситуації успіху породжує радість. І якщо дитина усміхнена протягом дня, це є свідченням того, що вона відчуває свою значимість як особистість, як потребу в ній всього колективу і все це спрацьовує на позитивний результат у досягненні поставленої мети. Адже, якщо до радості учня додати радість батьків, утвориться сімейна радість. А вона є підґрунтям для творчої співпраці вчителя з учнем, з батьками. Ця радість, створена ситуацією успіху, є запорукою успіху дитини, досягнення високих результатів, суспільне визнання особистості, яке направлене на подальше життя дитини.

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, до того ж, діяти

47

успішно, їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання,

обговорювати проблеми, брати інтерв'ю, приймати рішення, придуму­вати, фантазувати тощо. Якщо вчитель постійно організовує на своїх уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання — якісними.

Така організація педагогічної діяльності вимагає від учителя оволодіння новими методами роботи, впровадження нових педагогічних технологій, необхідності самому вчителю вчитись, творити, розвиватись та само­вдосконалюватись.

Створити ситуацію успіху для кожного школяра можливо за умови розвитку комунікативної компетентності учнів.

Одним із методів створення ситуації успіху молодших школярів є комунікативна діяльність «розминка». Вона впроваджується для того, щоб фізично об'єднати учнів; заохотити їх спілкуватися один з одним; встановити довірливі стосунки між дітьми, включити всіх до спільної праці, дати можливість пізнати радість від виконаної роботи та отриманих знань.

Головна функція розминки - створення сприятливого психологічного клімату на уроці. «Розминка» може замінювати організаційні моменти класичного уроку, а також використовуватись як зв'яз­кова ланка між різними етапами уроку.«Розминка» може бути використана:

-   для знайомства учасників навчання один з одним;

-   для об'єднання тих, хто навчається разом;

- для активізації емоційної, розумової діяльності, зосередження на конкретному навчальному предметі на початку кожного заняття;

-    для відпочинку, зміни виду діяльності протягом заняття.

Кожна розминка обов'язково обмежується в часі. Учитель перед початком вправи нагадує дітям: «Час на виконання роботи 0,5 (1; 1,5; 2; 3) хвилини».

Види розминки.   Будемо знайомі.

1.         «Вітання. Знайомство».

Діти стоять в колі: кожен з учнів називає своє ім'я так, як йому подобається, щоб його називали; усім дітям пропонується по колу проспівати лагідно своє ім'я,

48

весь клас підспівує; діти потискують один одному руки і говорять приємні слова; діти по колу говорять слова-вітання, «ввічливі» слова.

2.         «Добридень».

Діти стоять у колі, взявшись за руки, і співають, виконуючи певні рухи.

- Добридень, добридень,

Добридень скажу.

Як ранок настане — до школи біжу.

Тут — очі, тут вушка, плече і рука,

Тут — носик, тут ротик, а тут є п'ята

(...сусіда п'ята).

Головна мета виховання і навчання - навчити кожну дитину бути, насамперед, людиною. Згадаймо мудрі народні застереження: «Багато знати й розуміти — ще не значить багато вміти», «Не існує гіршого неприятеля, як дурний розум». Дослідник народних традицій у вихованні та навчанні М. Стельмахович підкреслює, що за народною педагогікою «знання без людяності нічого не варті». Тому й покликання вчителя - виховувати людяність, щирість, доброту в учнів, закладати духовні підвалини в їхньому житті. Згадаймо мудрі слова В. Сухомлинського: «У школі твориться людина. Школа - святиня і надія народу. У школі навчають не тільки читати, писати, рахувати, мислити, пізнавати навколишній світ, багатства науки і мистецтва. У школі вчать жити. Школа — це духовна колиска народу». Щоб не виростали глухими й незрячими майбутні гро­мадяни України, потрібно спільно працювати всім ланкам загальноосвітньої школи. «Перш ніж давати знання, — писав В.О. Сухомлинський, — треба навчити думати, сприймати, спостерігати. Розумове виховання далеко не одне й те ж, що добування знань, і досягти цього можна тільки тоді, коли вчителі всіх ланок навчання в загальноосвітній школі будуть творчо і плідно співпрацювати».

Наш час — це час кардинальних змін у суспільстві. Саме зараз Україні потрібні громадяни, які здатні приймати нестандартні рішення, вирішувати

 різноманітні проблеми; громадяни, у яких добре розвинене критичне мислення; сформовані навички ефективного спілкування, які вміють творчо

49

працювати. Тому перед сучасною школою гостро стоїть проблема розвитку соціальної діяльності учнів, а саме:

•     здатність формувати власну точку зору та поважати точку зору інших;

•     вміння вступати в контакти з усіма людьми, уникати конфліктних ситуацій;

•     формувати бачення самого себе у взаємозалежності з іншими.

У молодших школярів навчальна діяльність формується шляхом набуття досвіду культури поведінки в соціальному оточенні, співпраці у різних видах діяльності. Входження учнів у суспільство підносить роль соціальної компетентності. Соціальна компетентність формується у молодших школярів при використанні інтерактивних технологій, а саме — роботи в групах.

Робота в групах— технологія, яку можна використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Почуття  належності до групи дає учням змогу  подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають  істотну емоційну та інтелектуальну  підтримку, яка дає можливість вийти  далеко за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь. Невимушена обстановка в малій групі сприяє розвитку у сором'язливих учнів навичок міжособистісного спілкування.

Алгоритм організації групової роботи

1. Об'єднання учнів у групи (4—6) осіб.

Запропонувати дати назву групам за днями тижня; квіт; нотного ряду; українських музичних інструментів; кольорів тощо.

2.         Обговорення ролей у групах.

Для якісної роботи у групі потрібно вибрати:

•     командира — це лідер групи (сильний учень);

•     секунданта — людину, яка стежить за часом і допомагає в роботі;

•     каліграфа — того, хто красиво й правильно записує відповіді на завдання;

•     «мислюнчика» — того, хто дає ідеї для кращого розв'язання завдань.

3.         Повторення правил роботи в групах.

1)  Уважно читати завдання.

2)  Працювати так, щоб не заважати іншим.

50

3)  Вислуховувати думки кожного члена групи.

4)  Користуватися додатковою літературою.

5)  Виконувати роботу у визначений час.

6)  Давати можливість презентувати дослідження усім членам групи.

7)  Дотримуватися правил піднятої руки.

4. Розв'язання завдань кожною групою.

5. Презентація результатів роботи груп.

6. Змістова рефлексія.

Інтегрований підхід до навчання і виховання значно підвищує успішність реалізації виховної функції, актуалізує особистісні якості учнів, забезпечує їхню активну діяльність у цілісному пізнанні, оскільки гуманізація школи потребує глибоких перетворень процесу навчання, зокрема удосконалення змісту освіти, створення інтегрованих підручників, посібників, курсів тощо. У процесі інтегрованого підходу курсів кожен учень за­своює способи спільної діяльності (що дуже важливо), цінує себе за свої навчальні досягнення, може самостійно визначати цілі свого вдосконалення в навчальних уміннях. В умовах інтегрованого підходу до навчання констатовано, що молодший школяр реалізовує себе на рівні «Я»-діяльного і виступає як суб'єкт міжособистісних взаємодій, здатний здійснювати власні внески у навчання, прагне до самореалізації і самоактуалізації власної особистості.

Практика засвідчує, що вже з першого класу доцільни­ми є елементи інтеграції на уроках з кількох навчальних предметів. Наприклад, на уроці математики ми і співаємо (музика), і стрибаємо (фізичне виховання), порівнюємо Землю і Сонце («Я і Україна»).  За допомогою цієї інтеграції учням цікаво і весело на уроці, вони не так швидко втомлюються, краще запам'ятовують навчальний матеріал. Саме з допомогою інтеграції на уроках математики в 1 класі учні засвоїли поняття «Земля», «Сонце», «куля», «глобус», «карта» тощо. Вивчили ноти, розгадува­ли музичні ребуси, назви пір року та їх місяці, навчилися розфарбовувати та перемальовувати нескладні малюнки. Музика має на дітей великий комунікативно-терапевтичний вплив; завдяки заняттям музикотерапією у дітей формуються навички спілкування, адекватного

51

вираження почуттів, розвиваються емпатичні здібності, що сприяє встановленню й розвитку міжособистісних взаємин з однолітками й дорослими.

У навчальному процесі варто застосувати музику як засіб підвищення працездатності на уроці, який базується на позитивному емоційному впливові, підтримки стійкого і високого навчального ритму. Музика виступає й як засіб відволікання від думки, що турбує людину, як засіб заспокоєння і навіть лікування.

В роботі застосовую курс «Казкотерапія» — це процес розшифровки зв'язку між казковими подіями та поведінкою у ре­альному житті. Казкотерапія— це лікування казками, це, спільне відкриття тих знань, які живуть в душі і є в даний час психотерапевтичними. Групова діяльність на уроках «Казкотерапії» сприяє підвищенню успішності учнів класу, вирішує бага­то виховних і розвивальних задач. Зокрема, це успішне входження дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватись до темпу роботи групи, формування у школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів до спілкування. Коли учні оволоділи прийомами роботи в групах, навчилися спілкуватися, співпрацювати, поступово вводжу складніший вид, тип групової діяльності — кооперативно-груповий, який передбачає взаємодію не тільки членів групи, а і взаємодію між групами. Кооперативно-групову роботу використовую на уроках читання з елементами казкотерапії, під час складання плану оповідання чи казки, діафільму до тексту. Так, після роботи над казкою, пропоную скласти діафільм. Кожна група відпрацьовує кадр діафільму за певним сюжеом казки. В групах призначаються і режисер, і художник, і актори, і сценарист. Коли кожна група упоралася із завданням, за моїм сигналом кадри (діафільму об'єднуються. Таким чином, кожна група, виконуючи частину загального класного завдання, дає спільний результат. Казкотерапія — це лікування казками. Знання з давніх-давен передавалися через історії, казки, леген­ди, міфи. Через ці твори ми пізнаємо себе, вивчаємо навколишній світ, і вони, безперечно, лікують. І саме  сьогодні, на початку нового тисячоліття, до них інтуїтивно тягнуться люди. Перечитують та інтерпретують Біблію, шукають прихований смисл у казках, легендах…

52

Перед батьками і педагогами нині однаково гостро постають питання як успішності, так і здоров'я дітей. Особливого значення вони набувають у молодшому шкільному віці. Не секрет, що не всі діти, особливо шестирічки, приходять до школи фізично і психологічно готовими. Питання збереження здоров'я учнів у початковій школі набувають все більшої актуальності. Не можна визначати якість освіти без урахування впливу організації навчання на здоров'я учнів.

Запровадження основ здоров'я і фізичної культури — лише локальний захід на сьогодні в школі. Для дитини прихід до школи — це своєрідне «оформлення на посаду». І посада ця вельми приваблива: щасливий господар портфеля і старанний виконавець шкільних правил слухає вчителя, підіймає руку й отримує оцінки. Годинами сидіти за партою виявилося не так цікаво, як очікувалося. А нова інформація, що надходить від учителя щодня, теж не приваблює, та й вимагає постійного заучування. Отже, необхідно передусім акцентувати увагу на охороні здоров'я дітей як однієї з проблем сьогодення.

Ефективним засобом зниження та ліквідації гострої і попередження хронічної розумової втоми школярів може стати зменшення тривалості сидіння за партою на уроці, а це — динамічні перерви, рухова та імітаційна діяльність, інтелектуальні ігри тощо; впровадження обов'язкових рухливих ігрових ситуацій, атр-терапії (навчання через музику, образотворче мистецтво) на уроках; проведення повноцінних уроків фізкультури, основ здоров'я, ритміки чи хореографії. Саме такий комплексний підхід до організації та проведення навчання сприяє поліпшенню в учнів показників як фізичного, так і розумового розвитку, зростанню даних рухової підготовленості, зменшенню пропусків навчальних днів через хворобу, своєчасному зняттю розумової втоми і поліпшенню успішності молодших школярів.

Оволодіння мистецтвом життя — вимога часу. Світ стає складнішим, динамічнішим. Інтенсивно поширюється інформатизація світу. Очевидно, що адаптуватися до нових умов може тільки людина з широким особистісним діапазоном можливостей, розвиненим інтелектом, здатна до творчого самовираження.

53

Через  гру, позакласну  роботу, спостереження, подорожі, екскурсії дитина  вчиться  грамотній поведінці  у  природному   середовищі. Через  різні  форми  роботи  дитина  вчиться  бережливо  ставитися  до  природи, людей, самого  себе, екологічно  мислити.

         Початкова  ланка  освіти – це  фундамент   шкільного  життя. Саме  в  початкових  класах  закладається  основа   для  формування  особистості  майбутнього  громадянина. Тому  початкова  школа  повинна  розвивати   дитину  як  неповторну  індивідуальність, формувати  в  неї  творчий  потенціал, прагнення  до  самостійної  навчальної  діяльності.

         Для цього в  своїй  роботі  взяла  ідею   навчання  і  виховання, спрямовану  на  розвиток  індивідуальності  школяра  та  формування  його  екологічної  компетентності.

       Ми живемо на планеті, яка називається Земля. Земля - наш спільний дім, гарний , багатий, щедрий. Але сьогодні вона перебуває в небезпеці. Багато років тому кількість людей на нашій планеті була набагато меншою, ніж тепер. Природне середовище практично не відчувало на собі діяльність людини. Воно легко очищалось, самовідновлювалось. Але минули тисячоліття... Людина перетворилась на могутню силу, яка впливає на природу. В результаті господарської діяльності виникли глобальні екологічні кризові ситуації.

     Щохвилини на планеті знищується понад 50 га лісів. У результаті їх зникнення почастішали катастрофічні повені на ріках, селі в горах, що завдають багато збитків людям.

        Промислові підприємства , які не мають сучасних очисних споруд, забруднюють атмосферу шкідливими газами. Це спричиняє розвиток у людей різних захворювань, зміну клімату, порушення нормального функціонування екологічних систем. Дуже швидкими темпами погіршується стан грунтів . Сучасна людина здатна зруйнувати грунт  за 1 - 2 роки.  А як відомо, щоб відновити родючість грунту , потрібні тисячі років. Надзвичайно швидкими темпами в наш час забруднюються води рік, морів шкідливими для людини речовинами. Чиста вода стає все більшим дефіцитом. Деякі маленькі річечки в результаті неправильних меліоративних робіт висихають і зовсім зникають. Природні запаси багатьох лікарських трав

54

катастрофічно зменшуються. Тому першочерговим завданням вивчення природознавчої змістової лінії освітньої галузі „ Людина і світ" Державного стандарту початкової загальної освіти є ознайомлення дітей з основами екологічної грамоти з метою подальшої неперервної екологічної освіти, яка сприяла б формуванню в майбутніх громадян цілісного світосприймання та філософії природошанування. Адже свідоме та раціональне ставлення до природи - запорука виживання людства. Бо екологія - це наука про умови існування живих організмів ( рослин, тварин, мікроорганізмів та інших груп, в тому числі й людини), їхній  взаємозв'зок  між собою та довкіллям. Екологія - міждисциплінарна наука, яка взяла на озброєння методи як природничих, так і гуманітарних наук. Серед багатьох проблем перебудови системи початкового навчання є прихід до школи дітей 6 років, однією з найскладніших і найактуальніших є формування природничих уявлень і понять на основі проведення екскурсій, роботи з текстом, малюнком підручника, щоденних спостережень. Ще  В.Сухомлинський  говорив  про  необхідність  використання  природи  для  розвитку  мовлення  дітей, збагачення  знань.

        «Природа  сама  собою  не  виховує. Марно  було б, залишивши  людину  наодинці  з  природою, чекати, що  вона   під  її  впливом  стане  розумною, морально   прекрасною, доброю  і  непримиренною  до  зла. Виховує  тільки  активне   взаємодіяння  людини  з  природою.» [В.О.Сухомлинський т.5] . Тому  екскурсії проводжу до місцевого дендропарку, сільського парку, до лісового масиву, до Кременчуцького водосховища, яру, де  діти  можуть  відчути  і  побачити  різноманіття  форм, кольорів, звуків, запахів. Все  це  викликало  в  учнів  живий  інтерес  і  бажання  висловлювати  свої  думки про  природу, навколишній  світ. У ході цих екскурсій діти знайомляться з рослинним і тваринним світом рідного краю. спостерігають за позитивним і негативним впливом людини на природу, вчаться порівнювати, узагальнювати, класифікувати, встановлювати причинно - наслідкові зв'язки. Так на уроках ознайомлення з навколишнім ставлю такі проблемні питання :

1.  Поміркуй і скажи , куди зникли взимку комахи?

2.           Чому деякі птахи відлетіли у вирій?

3.           Чому у снігову зиму птахів, що у нас зимують потрібно підгодовувати?

4.           Як ти вважаєш, чому заєць взимку змінює колір свого хутра?

55

Готуючи відповідь на такі питання, діти встановлюють зв'язки між предметами  і  явищами  довкілля,  що  сприяє  з'ясуванню  причини  і наслідку.

         На уроках неабиякого значення надаю роботі з прислів'ями, загадками, які привертають увагу школярів цікавим змістом. Закріплюючи й розширюючи знання учнів про ознаки та властивості рослин і тварин, розвиваю кмітливість за допомогою загадок. Відгадуючи загадки, дитина пізнає навколишнє, порівнює різні явища, об'єктам, виділяє серед численних особливостей істотні, вчиться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити певні висновки. Загадки підбираю так, щоб вони розкривали властивості тварин, явищ природи, рослин. Для дітей шестирічного віку добираю поетичні, римовані загадки. Після відгадування загадки доповнюю відомостями про тварину, рослину чи предмети неживої природи.

       Особливості ознайомлення шестиліток із природою зумовлені їхнім віком. З метою активізації пізнавальної діяльності першокласників постійно на уроках використовую ігри та ігрові ситуації. Головна їх  особливість  полягає  в   тому, що  пізнавальні  завдання  тут  приховані. Граючись, дитина  й  не  думає   вчитися, навчання  тут  відбувається саме  собою. Захоплюють дітей  ігри з  картинками, загадками  про  рослини  і  тварин, ігри – вікторини «Що  в  лісі  росте?, «Хто в  лісі  живе?», «Хто  живе  в  ставку?», аукціони  знань  на  нескладні  теми: « Які  рослини  можна  знайти  в  тарілці  борщу?», «Які  дикорослі  рослини  і  для  чого  може  використати  Робінзон у лісі?». Вони дають можливість не тільки закріплювати здобуті знання, а й відпрацьовувати окремі вміння і навички.

       Закономірно, що формування первинних екологічних знань та виховання екологічної культури розпочинається в молодших класах на уроках „Я і Україна" , коли вивчається природознавча тематика,яка за своїм змістом потребує застосування відповідних методів, зокрема методу спостереження за природою. Ведення спостережень за природою - це складний процес, який увібрав у себе в інтегрованій формі знання різних природничих галузей, що мають прикладне та екологопросвітницьке значення в житті людини. Діти ведуть спостереження за природою та діяльністю людини і наслідки своїх спостережень фіксують у особистих та класному „Календарі природи". Кожного місяця та кварталу проводяться підсумки цих спостережень. Спостереження за рослинами і тваринами дають можливість

56

зосереджувати увагу на взаємозв'язках між ними та довкіллям, з'ясовувати значення різноманітних пристосувань живих організмів до умов середовища, встановлювати,від чого залежить їх розвиток, розмноження, виживання та кількість на певній території. З  цією  метою  розробила  екологічну  стежину. Головною  метою  роботи  на  ній є виховання  екологічно  грамотної  поведінки дитини  у  природному  довкіллі, поширення  знань  про  природу  та  людину  як  її  невід’ємну  частину.

     Природа  своїм  різноманіттям  привертає  увагу  навіть   найменших  дітей, збагачує  їхні  уявлення  про  світ, є  джерелом  радісних  відкриттів  і переживань. Екологічна  стежина  дає  можливість  відкрити  природу  як  живу  лабораторію, де  можна  спостерігати  і  вивчати  життя  її   мешканців, як  школу, в якій  успішно  оволодівають  елементарними  правилами  поведінки, уміннями  та  навичками  розумного  використання  природних  ресурсів, їх  примноження  і  охорони.

Завдання  екологічної  стежини  :

-               Створити умови  для  прямих  контактів  дітей  з  природою;

-               Формувати  систему  наукових  знань  про  основні  чинники розвитку живої  природи (світло, температура, волога);

-               Збагачувати знання дітей про об’єкти живої природи та їх види (рослини, комахи, птахи тощо);

-               Формувати уявлення про причинно – наслідкові зв’язки у природі;

-               Розширювати  уявлення дітей  про  природоохоронну роботу;

-               Розвивати пізнавальні  інтереси  та  емоційну  сферу  дітей;

-               Збагачувати   життєвий  досвід учнів;

-               Організовувати  їхню  трудову  діяльність  у природі;

     Екологічна стежка передбачає зупинки – станції «Первоцвіти», «Березові  сльози», «Рідкісні  рослини», «Хвойні  рослини». Спочатку діти знайомляться  з  рослинами, легендами про їх походження, милуються красою природи. Пізніше

57

досліджують природні об’єкти поглиблюють свої знання про  них,знайомляться із  значення  рослин у житті людини. Наступним етапом у цій роботі є розвиток художньо – образного мислення на матеріалі  відтворення  природи  у  мистецтві. Побачену  красу, свої  почуття  від  спілкування  з  природою  діти  передають  через  малювання, ліплення, аплікацію.   Це  проведення уроків образотворчого  мистецтва, трудового  навчання,  позакласній  роботі. У  класі  проводимо  конкурси  малюнків, виготовляємо  подарунки  своїми  руками  для  батьків, друзів, братиків  та  сестричок.  Діти  цього  віку  залюбки  працюють  з  різними  матеріалами

Третій  етап – це  практична  діяльність.  На  цьому  етапі  діти  виготовляють  пташині  їдальні, допомагають  доглядати  за  квітниками, працюють по  впорядкуванню  шкільного  парку.

Природоохоронним аспектом вивчення колообігів речовин є усвідомлення того, що людина, створюючи нові синтетичні речовини ( пластмаси, поліетилен та інші, ще більш небезпечні), які не поїдаються ніякими живими організмами,   призводить   до   забруднення   довкілля.   Системне   ведення

спостережень за природою слугує ознайомленню молодших школярів із основами екологічної грамоти.

Роботу  на  екологічній  стежині  можна  зобразити  так                    

ОБ’ЄКТ  ПРИРОДИ

                                                      

ЗНАЙОМЛЮСЯ, ДОСЛІДЖУЮ

                                          

МИЛУЮСЯ

ДОПОМАГАЮ

58

Основи екологічної грамоти формую і на інших уроках - це на уроках математики, української мови, українського  читання, образотворчого  мистецтва, трудового  навчання.

Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання.

         Тому найважливіша справа будь-якої школи – турбота про здоров`я учнів. Від здоров`я, гарного самопочуття і бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світосприйняття, розумовий розвиток, рівень навчальних досягнень, віра в свої сили. Навчання учнів здорового способу життя повинне бути системним і сприяти гармонійному розвиткові психофізичних здібностей.

Найголовнішим фактором усієї педагогічної роботи у цьому напрямку вважаю особисте ставлення вчителя до збереження та зміцнення здоров’я у школярів і формування у них позитивної мотивації щодо здорового способу життя. Від вчителя залежить, чи впаде зерно турботи про своє здоров'я у душу дитини. І як зробити так, щоб це зерно проросло та в майбутньому дало щедрий врожай.

 Наш навчальний заклад сьогодні створює оптимальні умови для збереження та зміцнення здоров’я учасників навчально-виховного процесу.

 Діяльність школи лише тоді може вважатися повноцінною й ефективною, якщо в повній мірі професійно й творчо в єдиній сис­темі реалізуються здоров'язберігаючі технології. Це напрями діяльності школи щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

         Умовно їх можна виокремити на такі типи:

59

·                   здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування,навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

·                   оздоровчі - технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я (фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія ,загартування .гімнастика , масаж, фітотерапія , музична терапія;

·                   технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок, профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання.

·                   виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистих якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я, як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

            Саме тому пропоную свою систему впровадження здоров’язберігаючих технологій у процес навчання молодших школярів, якою користуюся. На мою думку, вона здатна покращити сьогоденні результати стану здоров’я дітей. Ця система представляє собою взаємозв’язок трьох підсистем, які доповнюючи одна одну, сприяють створенню необхідних умов для формування особистості учня, його фізичному та психічному розвитку, тим самим позитивно впливаючи на здоров’я.

Впровадження першої складової здоров’язберігаючого навчання :

·        сприятливі умови для навчання дитини (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання й виховання);

·        оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуаль­них особливостей і гігієнічних норм);

·                    повноцінний і раціонально організований режим навчання.

60

Перед тим  як впроваджувати педагогічні технології , спочатку треба їх вивчити, проаналізувати та апробувати. Проведена робота дозволила визначити роль педагогічних технологій, як відносно функції здоров’язбереження, так і відносно самого процесу навчання.

Навчальна діяльність - основний вид діяльності в школі. Це цілісний, багатофункціональний процес, результативність якого залежить від його компонентів: мотиваційного, змістовного, процесуального. Саме від цих компонентів залежить і здоров’язберігаючий аспект навчання. Але якщо підвищити мотивацію та удосконалити змістовний компонент відповідно до вікових, індивідуальних особливостей учнів, активізувати процес навчання, то можна створити необхідні умови для збереження здоров’я учнів, і  підвищити ефективність навчання.

Для цього використовую ігрові технології (на різних етапах) Ігрова діяльність цілком відповідає віковим особливостям молодших школярів, процес навчання для них стає цікавим, зрозумілим і не викликає стресів, а значить, матеріал уроку засвоюється краще. Крім того під час ігор діти рухаються, що допомагає вирішити проблему гіподинамії школярів.

Крім цього  для реалізації принципів здоров’язбереження доцільно включати до навчально-виховного процесу навчальні казки, інтегровані уроки, нестандартні уроки, інтерактивні форми навчання.

   Впровадження другої складової здоров’язберігаючого навчання:

?     систематичні заняття фізичними вправами і спортом,

?     ефективні руханки під музику;

?     фізкультхвилинки і динамічніаузи;

?     гімнастики для очей;

?     дихальні вправи;

61

?     вправи на координацію рухів;

?     аромотерапія;

?     спортивні змагання;

?     гурток здоров’я.

    

З метою профілактики стомлення, порушення постави, зору учнів необхідно проводити на уроках фізкультхвилинки, гімнастики для очей.      Вправи мають добиратися таким чином, щоб протягом дня цілеспрямовано навантажувалися і розслаблялися різні групи м’язів дітей: плечового пояса, спини, тазостегнових суглобів. Чим більшим є статичне навантаження, тим частіше й активніше потрібно робити фізичні вправи.

Впровадження аромотерапії теж внесло свій вагомий внесок. Так наприклад, кожного ранку, в період захворювань на грип та ОРВІ, ми чистили часник, розрізали на частини і дихали ним. В результаті під час епідемії захворіла тільки одна дитина.

Велике значення для зміцнення здоров'я дітей та залучення їх до ведення здорового способу життя має проведення спортивних змагань у позаурочний час» Широке застосування ігрового методу під час змагань сприяє формуванню у дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Під час спортивних змагань молодші школярі закріплюють навички виконання фізичних вправ, розвивають спритність, сміливість, координацію рухів.

Гурток оздоровлює учнів. Школярі ходять з великим задоволенням.

 Використання стимулів, створення ситуацій успіху, позитивного емоціонального настрою під час спортивних змагань. Допомагає привити дітям стійкий інтерес до фізкультурної діяльності.

       

62

  Впровадження третьої складової здоров’язберігаючого навчання:

?     уроки «Основи здоров’я»;

?     тренінги;

?      години спілкування;

?     бесіди;

?     свята;

?     інтеграція уроків;

?     ігри;

?     КРП.

Педагогічна практика показує, що успіх валеологічної освіти у школі досягається за рахунок системного підходу до рішення цієї проблеми як на уроках, так і в позаурочний час, через різні форми позаурочної роботи.

Під час підготовки до проведення бесіди слід звернути увагу на слова Конфуція:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу, і обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю і роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Істотним доповненням до роботи по формуванню здорового способу життя та виховання культури здоров’я у дітей є проведення свят оздоровчого характеру або на валеологічну тематику.

Розкриваючи проблему залучення дітей до ведення здорового способу життя, не можна не сказати про велике значення співробітництва школи і сім'ї. Форми взаємодії школи і сім'ї можуть бути різними:

?     організація освіти батьків у даному напрямку;

?     батьківські збори;

?     залучення батьків до підготовки та проведення позаурочних заходів;

?     туристичні походи.

63

         Використання таких та інших форм співпраці з сім’єю дають можливість батькам більше спілкуватися з дітьми, жити з ними одним життям, а вчителю – досягти максимальних результатів при вирішенні поставлених завдань.

Отже, сучасний навчальний процес має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід  зобов’язує вчителя бути взірцем здорової людини.

Здоров’я – найдорожчий скарб, який дає людині природа від народження і на довгі роки життя. Отже, чи не найголовнішим призначенням вчителів, вихователів, батьків, власне, усіх, хто має вплив на дітей, є закріплення у свідомості і у повсякденному житті важливої ідеї здорового способу життя і формування навичок відповідної поведінки.

     Запровадження ключових компетенцій у зміст освіти зумовлене потребою розв’язати ряд  проблем, серед яких – неспроможність учнів застосовувати засвоєні знання, уміння, навички, способи діяльності і цінність орієнтації в реальних життєвих ситуаціях, виконувати вимоги суспільства щодо оновлення знань, тобто реалізації безперервного навчання. А також здатність пристосовуватися до швидкої зміни суспільно – економічних умов , адаптуватися в змінених умовах, уміти знаходити шляхи розв’язання проблем, що виникають у практичній, пізнавальній, комунікативній та інших видах діяльності.

     Сьогодення диктує нам швидкий темп життя, величезна маса різноманітної інформації, розвиток науки, техніки і т.д. і дуже часто маленькій дитині все це треба переосмислити, вибрати головне, важливе, відсіяти непотрібне, другорядне. Тому перед початковою школою стоять важливі завдання всьому цьому дітей навчити,  щоб мати  гарний кінцевий навчальний результат.

Однак моя проблема потребує творчого пошуку й моєї майстерності задля  її успішного розв’язання. Я намагаюсь створити для дітей найоптимальніші умови їх розвитку та навчання. Для того щоб дитина відчула радість успіху, використовую як традиційні, так і нетрадиційні форми роботи. Вільний вибір розвиває самостійність та творчу ініціативу дітей. Учні насолоджуються справами, що приносять їм радість пізнання.

Хочу зазначити, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля.